Наталія Білик із міста Борислав на Львівщині звинувачує лікарів у загибелі доньки. Та померла 17 квітня, за сім днів по народженню.
— Найгірше, коли матері хоронять дітей, — плаче Наталія Білик, 28 років. 18 квітня вона йде до судово-експертного моргу на вул. Пекарській, 52 у Львові. Одягнута в чорну шкірянку з хутряним коміром, русяве волосся зібране, обличчя бліде. Несе у пакеті одяг, у якому планує ховати доньку.
Наталія працює вихователькою в дитсадку, її чоловік 32-річний Ярослав безробітний.
— Я мала народжувати 9 квітня, — має в руках пачку цигарок і червоний мобільний телефон. — Вагітність вів завідувач пологового Роман Ігнатишин. Відхилень не було, ми з ним домовилися і за пологи. 8 квітня почались схватки і пішли кров'яні виділення. Подзвонила лікареві, він сказав їхати в лікарню. Поїхала, положили у палату. Акушерка підкладала мені пельонки, щоби побачити — води відходять чи нє. Пельонки були мокрі. Акушерка про все доповіла Ігнатишину, але він не приїхав, а все передав черговому лікарю. Той прийшов до мене аж о третій ночі. Оглянув, сказав, що родити ще не час. У мене страшенно все боліло, не витримувала. Промучилася добу. Ігнатишин оглянув мене другого дня. Я розповіла, що з мене кров згустками летіла, а він сказав не брехати. Звелів лягати в палату і повторював, що все буде в нормі.
Наталія прикурює довгу цигарку.
— Так було до вівторка. Я більше не могла терпіти, — видихає дим із яблучним запахом. — Брат повіз у пологовий будинок міста Стрий, за 40 кілометрів. Там мені зробили ультразвукову діагностику, всередині вже було обезводнення. Стрийські лікарі зібрали консиліум, вирішили стимулювати роди, підключили стимулятор. За 2 години народила донечку. Три кілограми і 50 сантиметрів.
Затуляє обличчя руками. Починає плакати.
— Я була геть знесилена, дитячого плачу не почула, — схлипує. — Дочка не дихала, її підключили до апарата. Викликали реанімаційну службу зі Львова. 17 квітня об 11.20 вона померла — в такий самий час, як і родилась. Нормальний лікар після такого хоч би зателефонував, попросив вибачення. А Роман Миколайович тільки звинувачує. Каже, що я хотіла швидше родити. У мене ж термін був, води відійшли. Дитину можна переношувати, тільки якщо рідина є.
— Ця історія неправдива, — говорить завідувач Бориславського пологового будинку Роман Ігнатишин, 50 років.
— Жінка переступила поріг пологового і стала вимагати зробити кесарів або стимулювати роди. Хотіла розродитися в перший день. Але води не відійшли. Їй надавали всю потрібну допомогу. Оглянув я, черговий лікар, постійно наглядала акушерка. На третій день вона просто взяла і поїхала в Стрий.
— Ми робили жінці все, що від нас залежало, — розповідає головний лікар Стрийського пологового будинку 60-річний Ігор Цимбала. — Під час вагітності вона перехворіла на гострий трахіобронхіт. Це ми прочитали з картки. Інфекція передалася через плаценту плоду. Через це дитинка народилася з пневмонією та запаленням мозку, померла.
Деталі загибелі з'ясовує спеціальна медична комісія з обласного управління охорони здоров'я.
3 
35413
Коментарі
6