Мешканці гуртожитку на вул. Набережній Перемоги, 46, у Дніпрі судяться за свої кімнати. 12-поверхова будівля на 682 місця була зведена для працівників взуттєвої фабрики "Оріль" у 1970-х і належала державі. Там проживають 368 людей, із них 150 — діти. Два роки тому випадково дізналися, що їхні кімнати продані.
— История началась в 1990-х. Когда распадались все предприятия, сами работники фабрики взяли его в аренду. А потом приватизировали. Но общежитие оставалось на балансе Фонда госимущества, — розповідає мешканка гуртожитку Людмила Копійка, 57 років. — Згодом дізналися, що керівник уже викупленої фабрики взяв на баланс гуртожиток без відповідних документів. 2007-го ми подали позов до суду для визнання приватизації гуртожитку недійсною. Справу виграли. Але доки суди тягнулися, вони швидко перепродали наші кімнати разом із нами — пенсіонерами, немічними і дітьми.
— Ми все життя тут прожили, тут народилися наші діти й онуки. І тепер маємо лишитися на вулиці? — каже Людмила Григорівна. — Боронимо і відстоюємо своє, як можемо. Нам пояснили, що якщо ми не хочемо по-хорошому, то нам покажуть, що таке життя. А мені прямо говорили — ми тебе посадимо. Відкрили шість кримінальних справ. Пресували і поліція, і прокуратура, і відділ по боротьбі з економічними злочинами. Від нервів у мене стався гіпертонічний криз. Забрала "швидка", але через постійні візити поліції мене за тиждень виписали. Лікар сказав — не хоче проблем. Живемо, як на пороховій бочці. В кожну хвилину можуть прийти виселяти. Вже був такий випадок. Сусідку Ольгу Журавель вигнали і навіть не дали речей узяти. Вона навзрид плакала. Але ми вчасно зібралися, викликали адвокатів і відбили тоді наступ. Тепер на нас пишуть заяви в поліцію. Мовляв, ми захопили чужу власність.
Гуртожиток має блокову систему. На кожну родину виділено окремий блок на кілька кімнат із санвузлом і кухнею. Площа кожного — від 30 до 70 "квадратів". Продали їх позаторік за 30–40 тис. грн. Нові власники купували по кілька блоків на поверсі.
— Я вообще случайно узнала из реестра, что у моей квартиры новый владелец. И на момент продажи там якобы никто не проживал. Брехня! У нас и чеки за коммуналку есть, и прописка, и ордера на вселение, — розповідає Інна Алексєєва-Солтановська, 47 років. Мешкає у двокімнатному блоці з родиною. У сусідньому — Юлія, прийомна донька Інни Степанівни, з чоловіком і дітьми. — У Юлі нікого немає. Я оформила опікунство, коли її матір померла. Тому мені важливо і для цієї дитини відстояти право на свій куток.
У гуртожитку мешкають колишні працівники фабрики, їхні діти й онуки.
— В таком напряжении живем уже 14 лет. Последние два — невыносимый кошмар. Я в этом общежитии с 1974 года. Работала на его стройке. На фабрике здоровье положила, это же вредное производство: клей, ацетон. Из-за этого родила четверо мертвых детей. И сейчас нас так терроризируют, — обурюється 64-річна Валентина Обух. У двох кімнатах живе з двома доньками, зятем і 10-річною онукою. — Від нервів не можу ні спати, ні їсти. Онуку страшно вдома саму лишити. Коли треба кудись піти, і вона повертається зі школи, наказуємо закриватися на два замка. Ні з ким не розмовляти й не впускати. І сусіди приглядають. Ми всі тут одне одного виручаємо.
Ситуацію з гуртожитком адвокат Тетяна Дружина вважає рейдерським захопленням.
— Акціонерне товариство "Оріль" передало гуртожиток дочірньому підприємству. Потім ті — новоствореному ДП "Комфорт". Далі з'явилося КП "Комфорт". Тобто підприємство щоразу змінювало назву, власника. Укладали договір у письмовій формі, завіряли в бюро технічної інвентаризації і передавали новому власнику, — розповідає Тетяна Геральдівна. — Третьою стороною в справі виступає Фонд держмайна. Суд установив, що гуртожиток досі належить державі. А отже, продавати чи відчужувати кімнати з мешканцями ніхто не міг.
— Наприкінці 2016-го КП "Комфорт" розпродав кімнати, доки тривали суди, — додає Тетяна Дружина. — Жінка керівника підприємства викупила шість чи вісім блоків. Ця справа й досі є в суді. Але її навмисне затягують так звані нові власники гуртожитку. То не з'являються через хвороби, то змінюють адвокатів чи керівників підприємства. Наступний розгляд призначений на червень.
5 
1
Коментарі