17 грудня майже опівночі у двері будинку Поліщуків постукали. Пенсіонери переглянулися: хто б міг тривожити їх у таку пору? Відчиняти пішов чоловік Олександр Павлович, 73 роки. Не встиг прочинити, як упав, отримавши удар по голові.
— Я вже спала, — згадує 73-річна Галина Поліщук. — Раптом підбігають двоє, грошей требують. У нас нема роботи, кричать, і жить нам ніде!
Галина Федорівна до пенсії працювала вчителькою математики. Її чоловік — механізатором. Виховали двох синів. 49-річний Василь служить у російських збройних силах, 45-річний Олег працює в Москві міліціонером. Подружжя доживало віку у власній хаті в селі Обухівка Бердичівського району Житомирщини.
Одного з нападників жінка знала. Це Олександр Нечипорук із села Тернівка на Вінниччині. Торік улітку Поліщуки позичали йому 500 грн. Чоловік повернув борг лише тоді, коли Олександр Павлович поскаржився на нього до міліції. Другим нападником був друг Нечипорука з Бердичева.
— Саша бив мене, а я ж колись його годувала, — плаче жінка. — Ударили кулаком по вуху, розбили ніс. Штовхнули в груди, почали душити — он уся шия чорна.
Галина Поліщук недочуває. Кілька разів перепитуємо її.
Нападники витягли з веранди Олександра Павловича. З його голови цибеніла кров. Чоловік не дихав. Дружина злякалася. Благала не чіпати їх.
— А вони його все гамселили, питали за гроші, — веде далі. — Нишпорили в хаті. Під скатертиною у вітальні забрали 2300 гривень. Це наші пенсії, що відклали для новорічних свят.
Грабіжники відкрили льох у веранді. Вхід у підземелля облаштований з підлоги. Штовхнули туди Олександра Павловича, слідом за ним — Галину Федорівну. Пенсіонерка була в нічній сорочці. Кинули дві куртки. Дверцята закрили й затягли на них старий диван.
— Я підбігла до Саші, м"яла йому руки, але все було марно. Накрила його куртками, бо він був ще теплий. Згодом зрозуміла, що він помер, — плаче Галина Поліщук.
У темному й холодному льосі жінка просиділа чотири доби.
— Однією курткою замотувала ноги, а другу вдягала на плечі. Слава Богу, в льосі стояла бочка з квашеними яблуками. Я долонями набирала квас і пила. Чотири дні їла ті яблука. Хтіла підняти ляду, та де там. Стала кричати, щоб хтось допоміг. Молила, щоб собаки голосніше гавкали. Потім втратила надію вибратися, чекала, — жінка затуляє обличчя долонями.
Удень 21 грудня до подвір"я Поліщуків завітала сусідка Ніна Климчук, 48 років. Жінка хотіла позичити в пенсіонерів сироватки для пирогів — подружжя тримало корову. Гукала, але ніхто не виходив. Перелізла через паркан, обійшла хату. Чула, як у хліві гавкали два голодні собаки.
— Дивлюсь, а вікно з вітальні наполовину відчинене, — згадує Климчук. — Думаю: це що, діду й бабі так припекло? Заглянула всередину. У хаті все шкереберть, наче ураган пройшовся. Гукнула Вітю, чоловіка свого.
49-річний Віктор Парфенюк уліз до помешкання Поліщуків через кватирку. Слідом залізла його дружина.
— У хаті гукали, але ніхто не відповідав. Геть усі кімнати перевернуті. Килими відірвані від стін, столи перекинуті. Ми злякалися, — розповідає жінка.
У веранді Вікторові здалося, наче пищить миша. Присів. Почув, що звуки лунають знизу — із льоху кричала Галина Поліщук. Відсунув диван і відкрив ляду. Витягли пенсіонерку назовні. Викликали "швидку" й міліцію.
Грошей требують. У нас нема роботи, кричать, і жить ніде
Галину Федорівну доправили в райлікарню зі струсом мозку й запаленням легень. Судмедекспертиза констатувала смерть Олександра Поліщука. У нього була гостра крововтрата, переломи ребер із пошкодженням легень і перелом під"язикової кістки.
Поховали Олександра Поліщука 23 грудня. Дружина не змогла попрощатися, бо лікувалася. Приїхали два сини з Росії.
— Олег подзвонив мені, коли я їхав у потязі. Він устиг попрощатися з батьком, а я — ні, бо затримався на день, — зітхає Василь Поліщук, син загиблого. — Я так хотів устигнути. Батько завжди був для нас взірцем. Ніколи не панькався. Його слово — закон.
22 лютого Поліщуки планували відсвяткувати золоте весілля. Запрошували гостей, родичів.
— Не судилося, — дивиться на портрет чоловіка Галина Федорівна.
22 грудня нападників затримали. Чоловіки сидять у слідчому ізоляторі Житомира. За розбій і вбивство їм загрожує до 15 років в"язниці.
1 
1
Коментарі