Наприкінці 2002 року фельдшер із Бердичева Житомирської області 52-річна Валентина Ященко поскаржилася до міліції на першу дружину свого чоловіка Надію. Та доглядала їхню 81-річну свекруху Євдокію Тихонівну й нібито намагалася заморити її голодом.
За рік до цього чоловік Валентини, син баби Дуні Олександр Ященко, помер від серцевого нападу на 53-му році життя. Його друга дружина Валентина залишилася в своїй бердичівській квартирі, успадкувавши від чоловіка "жигулі" 1985 року випуску. А перша дружина Надія із сином переїхала з Козятинського району до Хмільника Вінницької області глядіти немічну свекруху. Згідно з дарчою, Надія мала успадкувати бабину хату й 10 соток землі в центрі міста. Зараз вони коштують $80 тис.
Перевірити інформацію про катування голодом старої пішов старший слідчий, нині заступник начальника міліції Хмільницького району Олексій Зарічнюк.
— Я хвилин двадцять гукав, свистів під хатою, — згадує. — Як вийшла перша невістка, кажу їй: є заява, хочу переговорити з бабушкою. Чому її ніхто не бачить? Вона мене завела в кімнату, а там такий запах сечі...
За словами очевидців, баба Дуня була схожою на скелет, обтягнений шкірою. Важила 29 кг. На тілі було видно синці.
До хвіртки біля будинку N19 на вулиці Комсомольській у Хмільнику підбігає вівчарка, махає хвостом. У хаті, яку Надія успадкувала від свекрухи, на вікнах нові склопакети.
Жінка хвалиться, що потроху завершує ремонт, купує меблі. Надія робить педикюр курортникам у місцевих санаторіях.
— Проблеми почалися, як бабуля дарчу на мене написала, — каже. — А до цього ніхто не згадував, чи вона жива. Приїхати, допомогти — нікого...
Надії дорікали, що вона нікого не підпускала до свекрухи.
— Ви б тоже такого не терпіли. Бабуля любила випити. Тут ходили всі кому не лінь. Такий дурдом зробили. Стільки грязі вимила!
Надія та нині покійний Олександр Ященко познайомилися 1978-го у Волгоградській області, в залізничній лікарні. Вона була акушером-гінекологом, чоловік — хірургом. Розлучилися 15 років тому.
— Я в Комсомольську Козятинського району була акушеркою. А Саша жив у Бердичеві, працював у районній лікарні, — згадує Надія. — В лікарні він і знюхався з тою Валькою. Вона тоже там працювала. Женився. Правда, казав, що не хотів, але вибору не мав.
Надія та Валентина зустрілися в Хмільнику, коли привозили до баби внуків.
— Олександр стояв у кутку, брився. Тут Валька заскочила і як вмаже йому за шось по лицю, — пригадує Надія. — Я терпіти не стала, вивела її в веранду поговорити. В общем, побилися ми.
2000 року Євдокія Тихонівна впала зі сходів біля хати і зламала ногу. Сама пересуватися не могла. Після смерті сина доглядати її було нікому.
Такий будинок коштує 80 тисяч доларів
— Бабуля сама просила жити з нею, — продовжує Надія. — За нею ж тазіки треба було виносити. А якщо чесно, то я не хотіла, щоб і ті "жигулі" Вальці дісталися. Я все своє золото в 85-му продала, щоб їх купити. Ви що думаєте, Валі так бабу шкода було? — додає подумавши. — Тут он дом хароший і навпроти — базар.
2003 року Валентина забрала лежачу Євдокію Тихонівну до Бердичева. Жила вона в однокімнатній квартирі разом із синами: від першого шлюбу — Сергієм, якому тоді було 13 років, та на три роки молодшим Сашком — сином Олександра Ященка.
На той час бабуся пройшла дві судмедекспертизи — у Хмільнику і Вінниці. Обласна прокуратура порушила кримінальну справу. До неї долучений лист, власноруч написаний бабою Дусею в Хмільнику: "Я, Ященко Явдоха Т., пишу в совбез, що за мною вхажує і доглядає Ященко Надія Т., доглядає харашо, я до неї претензій не маю, мені з нею харашо, бо я її дуже люблю".
Євдокія Тихонівна народилася 1923 року в Хмільнику. Пережила два голодомори, була на примусових роботах та в концтаборі в Німеччині. Мала хронічну ішемічну хворобу серця. Їй дали першу групу інвалідності.
Валентина Ященко заявила, що її син Сашко має право на бабусин спадок. За Цивільним кодексом, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти здоров"я дарувальника, договір дарування може бути розірваний.
Сплановане виснаження бабусі мала підтвердити експертиза в Київському бюро судової медицини. Євдокію Тихонівну збиралися везти в столицю, але вона 20 грудня 2003 року померла. За висновком лікарів, "смерть настала внаслідок хронічної серцево-судинної недостатності". Іншими словами, бабуся померла від старості. У другої невістки вона встигла прожити два місяці.
Поховали Євдокію Тихонівну Ященко у Хмільнику.
Судмедекспертизи засвідчили, що вона схудла внаслідок природного старіння. На її тілі були не синці, а пролежні. 11 травня 2007 року Хмільницька міжрайонна прокуратура кримінальну справу закрила.
— Ми поставили бабулі гранітний пам"ятник "Від онука Колі та невістки Наді". То хтось замазав цементом усі букви, — каже наостанок Надія Ященко.
3 
1
Коментарі