У селі Чумаки під Дніпропетровськом провели слідчий експеримент із місцевим жителем 34-річним Олександром Громовим. Він показав, як 27 жовтня зґвалтував, задушив та закопав сусідку 8-річну Єлизавету Корнієнко.
— Розказував, що спочатку ізнасілував Лізу, — згадують селяни, які були свідками відтворення. — Почав душити. Дитя просилося: "Дядя Саша, я нікому не скажу, тільки не вбивайте! Відпустіть!". Всеньке село чуло, як він то розказував. Хіба таке можна витримать? Люди хотіли розірвати його, але міліціонери не пустили. Хотіли камінням закидати. Але вони наділи на нього каску і бронєжилєт, охрану поставили. Мужики просили міліцію відійти хоч на минуту.
Чумаки — за 25 км від Дніпропетровська. Більшість місцевих жителів їздять на роботу до міста. Цьогоріч село визнали найкращим для проживання населеним пунктом області. Тут, на центральній вул. Шкільній у квартирі двоповерхівки №4, мешкала родина Корнієнків — 32-річна Євгенія з донькою-третьокласницею Єлизаветою і співмешканцем Олександром. Жінка перебивається випадковими заробітками, чоловік працює на приватному підприємстві. Трикімнатку купили недавно, почали ремонт, замінили вікна на металопластикові.
— У ту суботу Ліза пішла кататися на роликах, — згадує 30-річний Максим Корнієнко, дядько дитини. — Я приїхав до сестри, привіз Лізі гостинців. Женя прийшла з нічної зміни, спала. Сказала, що Ліза у дворі гуляє. З вікна кухні видно дитячу площадку. Глянув: Лізи нема. Набрав її на мобілку, але вона забула її вдома. Пройшла година, дві, три. Темніє, а Лізи нема.
Максим із сестрою шукав дитину. На поміч кинулися сусіди. Однак ніхто не бачив Лізу поза межами дитячого майданчика. О 21.00 Євгенія написала заяву до міліції.
— Шукали гуртом троє суток, — говорить 56-річна Людмила Данилова, заступник сільського голови Чумаків. — Ходили і в посадках, і коло ставків, і в закинутих будинках. Були й міліціонери з собаками, й воєнні, й ми під дощем посадки прочісували. Лізи не було.
Над Корнієнками жив Олександр Громов з дружиною Наталею та пасинком 9-річним Микитою. Громови товаришували з Корнієнками, їхні діти постійно гралися разом.
— Саша два роки тому вийшов із тюрми, — згадують сусіди Громова. — Він був після діскотєки посадив одну дівчинку на мотоцикл, зґвалтував за селом і побив. Дівчина вижила, живе у сусідньому селі, а його на 10 років закрили. Він вийшов, казав усім, шо помінявся. Привітний був, хазяйновитий.
Міліціонери почали перевіряти селян. Першого запідозрили Громова. Він пояснював, що того дня був на роботі — на Дніпропетровському трубному заводі ім. Карла Лібкнехта. З'ясували, що Олександр справді там працює, але 27 жовтня на роботу не прийшов.
— Приїхали його затримувати, взяли дом в оцеплєніє, — каже заступник сільського голови. — Нагнали "беркутівців", поставили автоматників. Усе село збіглося, хотіли самосуд чинити.
Громов показав тіло. Мертву дитину він закопав у ямі сараю, що слугувала погребом. Єлизавета була напівгола, на ногах — ролики.
— Пояснив, що того дня був п'яний, заманив дівчинку на територію сільськогосподарських будівель, зґвалтував та убив, — розповідає Ірина Качинська з обласної міліції.
2 листопада Єлизавету Корнієнко поховали. За тиждень справили дев'ятини.
— Ну як так можна? Це ж дитя! Воно маленьке. Хіба воно в чомусь винне? — говорить 51-річна Наталія Мойсеєнко, директор школи. — Ліза була жвавою, активною дитиною, добре навчалася. Любила малювати і майструвати саморобки. Корнієнки — благополучна родина. Після цього Наталія Громова з Микитою виїхали до родичів у Дніпропетровськ. Наталія була на останніх тижнях вагітності. Її цькували, погрожували. Нещодавно у школу приходила її мама, баба Микитки. Сказала, що малого переоформлять у другу школу, а Наталія родила друге дитя.
Олександру Громову загрожує довічне ув'язнення.
2 
1
Коментарі
37