12 днів жителі селища Колки Маневицького району Волині шукають зниклих 8-річного Сергія Тимощука й 10-річного Олександра Іщука. Школярі пропали 29 грудня. Після шкільного новорічного ранку пішли кататися на санках і не повернулися.
— Це в нас діти пропали, — зі старої хати на вул. Романівській виходить 28-річна Тетяна Тимощук. Запрошує до оселі. За столом сидять її чоловік 38-річний Юрій Лукашов і сусідка Людмила Іщук, 33 роки.
Тетяна Тимощук чотири роки тому поховала чоловіка Анатолія — він утопився. Залишилися троє дітей. Зараз Вікторії 12 років, Сергієві — 8, Анастасії — 5. Жінка зійшлася з місцевим столяром Юрієм Лукашовим, два роки тому народився спільний син Юрій.
Родина Іщуків теж багатодітна. Окрім Олександра, виховують 15-річного Юрія, 13-річного Івана, 3-річну Марію і Надію, 1 рік.
— Біда така, що нічого не миле. Мій Сергій казав, що йде дивитися мультики, а Сашко — що йде до нас, — згадує Тетяна Тимощук. — Але чоловік бачив, що Сергій узяв санки. Спочатку слизькалися на дорозі, а потім кудись побігли. Вони з самого початку домовились іти кататися, надурили нас з тими мультиками.
Діти зникли близько 18.00. Селяни почали пошуки. Припускали, що хлопці втопилися у річці Стир.
— Ходили на заправку, потім лісу, дзвонили участковому. До чотирьох ранку обійшли все кругом, — розповідає Тетяна.
— Уранці приїхали на річку ті спасатєлі, начальство, — перебиває її Юрій Лукашов. — Доки начальство є — водолази шукають. Тільки начальники поїхали, робочі — за ними. Пониряють годину і в три часа вже їдуть додому. Це пошуки? Я назбирав людей. Нарізали бензопилами ополонок на 2 кілометри. А водолази в дві ополонки залізли, і все. Кажуть, лід тріщить. Я з трьома чоловіками стояв, різав ополонки, і нічого не тріщало, а тут один водолаз, і йому тріщить. Такі спасатєлі, шо води бояться.
Батьки дітей зверталися по допомогу до місцевих екстрасенсів. Ті вказали місце, де діти начебто втопилися.
— Казали, один упав під лід, а другий хотів його врятувати і пішов слідом. Показували те місце. Водолази там іще не шукали, — продовжує Тетяна.
— Шоб нас якось успокоїть, прислали нам психолога, — долучається до розмови Людмила Іщук. — Він сказав нам змиритись. Як змиритися? Перші дні тут була преса, то працювали, а як усі поїхали — й робота зупинилася. За день три-чотири ями провіряють. Вони як приїхали, не мали ні бензину, ні пилки, щоб різати ополонки. Сільський голова шукав. Директор школи помагав.
Тетяна виносить із кімнати паперовий ящик із синовими фотографіями.
— Парочка лишилася, багато міліція забрала, — пояснює. — Хлопці дружили. Ми ж через дорогу живемо. Не можу повірити, що ніколи не побачу сина. Не знаю, чи знайду тіло, аби хоч поховати по-людськи.
Директор Колківської середньої школи розкладає документи на столі.
— У дітей канікули, але вчителі працюють, — говорить Віталій Котеленець і опускає очі. — Думка про цих хлопців ні на мить не покинула моєї голови. Кожного дня ходив на річку. В мене навчався лише Сергій, у другому класі. Сашко вчився в райцентрі Рожище в спеціалізованій школі. 29 грудня в нас було новорічне свято, приїжджав кукольний театр. Діти отримали подарки. А десь після десятої вечора мені подзвонили, що хлопці пропали. Зразу нічого не знайшли. На другий день помітили рукавичку на промоїні й санки над річкою. Водолаз залазив туди. Казав, там обломи криги. Видно, барахталися і повибивали лід. Наш Стир — дуже грізна річка. Щороку бере данину — тут хтось топиться.
Віталій Дмитрович живе неподалік Іщуків і Тимощуків.
— Нормальні сім'ї, всі стараються працювати. Юра будує хату, їздить на заробітки, — каже.
Шкільним коридором іде класний керівник Сергія Тимощука.
— Сергійко дуже щирий, — зітхає Риса Феодосіївна. — Любив книжки. Бувало, просить після уроків: "Можна я вам трошки почитаю?". Я сідала за стіл, він переді мною, і читав. Було видно, що хвилюється, хоче, щоб я похвалила. Часто приносив мені з дому печиво. Його мама щось приготує, він на перерві підбіжить і простягає якийсь коржик. Останнім часом постійно розказував, що скоро матиме свою кімнату, стіл. Дуже працьовитий. На всіх суботниках перший брався за мітлу. Казав перед канікулами, що у вихідні зможе весь день складати дрова біля хати.
У районній міліції запевняють, що пошуки тривають.
— Тимчасово їх призупинили, бо заважають погодні умови. Водолази прочесали 2 кілометри річкового дна, нічого не знайшли, — розказує Анатолій Трофімов, начальник Маневицького райвідділу міліції.
3 
35413
Коментарі
6