15 травня у селі Ленінське Сквирського району на Київщині поховали трьох прийомних дітей родини Бондарів: 18-річного Миколу, на два роки старшу Ольгу й Наталію, 22 роки. Вони вчаділи у вигрібній ямі.
У дворі Бондарів зібралися 150 чоловік — майже все село. Зайняли подвір'я, кілька десятків людей стоять на вулиці.
— Чого ви мене покидаєте такі молоді? Я ж вас хотіла повидавати заміж, Колі знайти гарну жінку, — голосить над тілами мати 51-річна Зінаїда Бондар. Поправляє весільні сукні, у які вбрані Наталія й Ольга. Над останньою схилився батько Петро Бондар, 56 років.
Священик відспівує померлих. Кожну труну піднімають по четверо чоловіків. Дорогою несуть на цвинтар.
Кладовище у Ленінському — за селом. Процесія доходить за півгодини. Три ями викопані заздалегідь. Священик співає "Вічную пам'ять".
— Я хочу попросити про одне, — каже він. — Не обговорюйте і не звинувачуйте батьків. Це могло бути з кожним. Тому не варто когось винити.
— Я теж хочу сказати кілька слів, — говорить сільський голова Олександр Дячук. — Всі ми знаємо цю сім'ю. Знаємо, як діти дружньо жили, всі були працьовиті. Мати хотіла бачити їх своїми помічниками. Якби їм тут погано жилося, вони б самі залишили цей будинок, бо були вже дорослі. Вони любили своїх батьків.
Село Ленінське — за 16 км від райцентру Сквира та за 113 від Києва. Тут живуть 260 людей. Школи, дитсадка, лікарні і клубу немає. Є тільки продуктова крамниця в центрі. Єдина вулиця вкрита старою бруківкою.
Похоронна процесія повертається до Бондарів. Ліворуч їхнього двору стоїть великий жовто-зелений намет "Сармат", які ставлять у літніх кафе. Всередині накриті столи для поминального обіду.
— Мене, Олю, Колю і Наташу забрали з дитячого будинку "Волошки", — розповідає 20-річний Руслан Бондар. Він приїхав на похорон із Києва. Працює там штукатуром. — Ми з однієї групи, вони були мені найрідніші.
14 років тому помер єдиний рідний син Бондарів — Михайло. Після того подружжя стало брати на виховання прийомних дітей.
— Після смерті Міші вирішили всиновити дитину. Поїхали в дитячий будинок "Волошки" в Білій Церкві. Там знайшли Олю, — розказує Петро Бондар. — Потім часто їздили туди, до її друзів. Вони всі чіпляються за руки, просять забрати. Я сам без батька ріс, знаю, як хочеться мати сім'ю. Потрошку їх набрали. Так створили будинок сімейного типу. Зараз у нас 13 дітей. Але якщо взяти всіх, хто у нас жили, то буде 32. Наймолодшій Зіні 3 роки, а багато дівчат вже повиходили заміж, мають свої сім'ї.
З 1999-го хата Бондарів має статус дитячого будинку сімейного типу. Родина обробляє 2 га городу. Вирощують картоплю, зерно, тримають чотирьох корів, кілька десятків свиней, до сотні курей. 2004 року Зінаїду Дмитрівну нагородили орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.
— Того дня я з Колею ставив забор, мати працювала на городі. Вона багато всяких растєній біля яблунь насадила, то підливала, — Петро Степанович згадує день 12 травня. — Наташа вибирала воду з ями, куди рідина стікала від стіральної машинки й умивальника. Води там було десь по пояс. Уже не перший раз так робимо. Трохи надберемо, щоб не переливалася через край, і закриємо. А так получилось, що там накопилось всякої хімії, пішов випар. Коля пішов по штахети й довго не повертався. Думаю: піду гляну. А він уже в ямі. Біля нього у воді Наташа й Оля. Я почав кричати — прибігла жінка, сусід. Хотіли дістати, так сусід теж біля ями впав. Викликали "скору" і спасатєлєй, бо поняли, що самі нічого не зробимо. Сусіда одкачали.
— Я сама в яму хотіла лізти діставати, але не пустили, — ледь говорить Зінаїда Дмитрівна. — Коли ми їх забирали до себе, вони були геть маленькі. Вони мені, як рідні.
Ольга Бондар у Білій Церкві вчилася на кухаря. Микола й Наталія — рідні брат і сестра — працювали разом із батьками, отримували допомогу, бо були інвалідами другої групи.
— Вони були трошки умствєнно відсталі, — каже Петро Бондар. — Кудись на проізводство їх брати не хотіли, а вдома були помічниками хорошими. Вони мені казали: "Ми, папа, будем жить біля вас і будем помагать. Нам нема куди йти". Вони були найстарші, помочі з них було найбільше. Батьки Колі й Наташі родом з Обухівського району, втопилися на тракторі.
У дворі Бондарів стоїть новий трактор і картоплесаджалка. Вигрібна яма за хатою накрита дошками і шифером.
4 
1
Коментарі