Київський райсуд Донецька виправдав місцевих 47-річного Андрія Ніфонтова, 28-річного Олександра Леляка і Володимира Шмідта, 31 рік. Їх звинувачували у здирництві.
— Недарма Ніфонтов кричав: "Я двері в суд ногою відкриваю", — каже потерпілий 31-річний Сергій Михайлов. — Не просто так він чоломкався із суддями. Судді Людмила Павленко та Олег Бурлаченко випустили всіх наших кривдників. Коли ми розповідали, як Ніфонтов із нас знущався, він реготав. А суддя навіть зауваження не робив. Мою маму вигнав із суду тільки за одне питання. Ми для них ніхто, а Ніфонтов — свій.
Андрій Ніфонтов із колегами шукав квартири, якими володіли кілька людей. Одну частину викуповував і підселяв алкоголіків чи бешкетників. Мешканці були незадоволені сусідством, тому Ніфонтов пропонував продати йому свою частину. Або подарувати.
Усіх трьох міліціонери затримали у серпні 2007 року. Звинуватили у створенні злочинного угруповання, яке відбирало квартири протягом шести років. Запевняли, що потерпілих від 63 до 200. Однак до суду передали справу з 10 випадками.
Справу Ніфонтова розглядали із січня 2008 року. Потерпілі вимагали відшкодувати їм 8 млн грн. За три роки судового розгляду у справі змінилися шестеро прокурорів і троє суддів. Зрештою, суддя вирішив стягнути на користь потерпілої Ірини Смирнової 3 тис. грн моральних збитків, а на користь Олександра Бережного і Сергія Михайлова по 2 тис. По інших позовах відмовив, за статтями про умисне легке тілесне ушкодження і хуліганство звільнив від відповідальності.
Вирок оголосили 24 травня. Потерпілих на оголошення не запросили. Рішення вони отримали за місяць.
Родина донеччан Михайлових жила зі свекрухою у двокімнатці на вул. Чапаєва. У травні 2006 року свекруха продала Андрієві Ніфонтову свою частину за 7,3 тис. грн.
— Ніфонтов із Леляком били мене по голові, вимагали віддати їм свою частину, — згадує Сергій Михайлов. — Коли я з розбитою головою побіг у міліцію, мені відрізали: "У нас таких як ви багато. Краще погодьтеся". Коли не погодилися, то нам вибили двері, били, травили газом. Міліція навіть не виїжджала.
Ірина Смирнова виселилася з помешкання за місяць після того, як у неї вселилися Ніфонтов зі Шмідтом. Їм подарував свою частину син Ірини Трофимівни.
— Хто тільки не жив зі мною — наркомани, міліціонери, — згадує 70-річна Ірина Смирнова. — Голі стрибали, пили, билися. Я протрималася місяць і втекла. Коли поверталася, мене били. Шмідт хотів скинути з балкона. Вимагали переписати свою частину.
Вона вимагала 37 тис. грн за матеріальні збитки і 1 млн — за моральні. Суд прийняв рішення сплатити 3 тис.
— Познущалися, — говорить. — Я півроку стрибала на одній нозі після того, як вони мене чимось штрикнули. Квартиру розбомбили, але позов про матеріальні збитки суддя навіть не розглядав. Рішення не прислали. Тричі ходила до суду, доки його віддали.
Оскаржила рішення в Апеляційному суді.
— А толку, — махає рукою. — Суддя Бурлаченко не віддає справу до Апеляційного суду.
3 
1
Коментарі