"Депутати не відрізняють мистецтва від сметани"

 

Міська рада Трускавця Львівської області заборонила місцевим художникам продавати картини на центральній площі. Пояснили, що митці шкодять деревам.

— Ми 20 років продаємо тут картини, — каже 48-річний Олег Олексин, голова спілки художників Трускавця. — Усі ми — місцеві, представляємо туристам культуру нашого краю. За свої місця платимо податок. Попередня влада дала дозвіл до 2014 року. А вибрали нового мера, і маємо.

Чиновники пояснюють, що художники продають картини в першій санітарній зоні  бювету мінеральної води.

— Чим наші картини шкодять деревам? У нас що тут, заправка? Хіба ми тут щось мажемо, лиємо чи виливаємо? — продовжує Олег Олексин. — Туалет більше довкіллю шкодить, ніж картини. Дійшло до абсурду. У нас у жовтні проводили економічний форум. Чиновники вирішили помінятися художниками з Китаєм. Нам треба помінятися з ними депутатами!

У міському парку стоять близько 20 продавців. Свої роботи поставили над високим бордюром. Відпочивальники охоче їх розглядають.

— Бізнес не успішний, але на хліб вистачає, — розповідає Олег Олексин. — Чиновники кажуть нам вибратися за межі парку. Але туристи не будуть купляти наші роботи по кущах. Думаю, тут хочуть щось спорудити. Моя теща недалеко жила. Торік їй сказали виселитися, бо санітарна зона. Дали квартиру, а хату знесли. Зараз це місце хтось обгородив і будується. Так буде і з нами. Ми вже тричі зверталися до суду. Він скасовує рішення сесії, а депутати тут же приймають нове.

— Дивіться, ми нікому не заважаємо, — додає художник 53-річний Юрій Копчак. — Після себе не залишаємо сміття. Художників навіть у тюрмах не ображають, а тут депутати наїжджають. Хочуть змішати з базарниками. Депутати не відрізняють мистецтва від сметани і китайських лахів.

З осені по весну митці продають свої роботи з 11.30 до 14.30.

— Мені подобаються ці карпатські краєвиди. Купити не можу, бо три тисячі коштує картина. Але щодня безкоштовно дивлюся, як повертаюся від бювета в санаторій, — каже харків'янка 44-річна Надія Оніщук. Вона вшосте відвідує місцевий курорт. — Ті картини — основна розвага для туристів, у місті ж більше нічого цікавого нема. Багатії селяться в дорогих санаторіях, там усе включено. А ми просто гуляємо в парку.

— Лікар Володимир Козявкін наші картини назвав арт-терапією. От уявіть, п'ють воду люди, а іншу треба вживати аж за півгодини. Куди діватися? Отут ходять, розглядають, — каже художник Олександр Ніколаєвський, 55 років.

По обіді митці збираються додому. За 3 год. продали п'ять робіт.

— Є рішення виконкому та сесії міськради, їх треба виконувати, — каже 45-річний Руслан Козир, мер Трускавця. — Ми не виганяємо, а тільки переносимо господарську діяльність за межі першої санітарної зони. Художникам запропонували торгові точки на бульварі Торосевича. Готові задовольнити всі заявки. Курортний парк — родзинка нашого міста, тут народжується найбільше наше багатство — вода нафтуся. А хаотична торгівля ніяк не прикрашає ні парк, ні місто.

×