Дар'я Супруненко п'ять діб блукала в лісі

- Наробила баба клопоту. Сократіла мені жизнь лєт на пять. Заходьте в дом, хай сама розкаже, - запрошує її брат 86-річний Григорій Савенчук.

Дар'я Іллівна лежить на дивані, очі заплющені.

- Стой, стой, не буди, - доганяє Григорій Ілліч. - Врач сказав не трогать, якщо спить.

Причиняє двері. Задкує, намагаючись намацати ззаду табуретку.

- У мене на лівому оці глаукома, а на правому - катаракта. На фронтє нєкогда операцію робить було. А потом уже позно оказалось. Так і живу. Сестра помагає. А оце така в нас історія случілась. Сестра гриби збирать іще змолоду любила. Нікогда с пустой корзиной домой не йде. Син мой, Анатолій, в Черніговє живе. А щас в отпускє, приїхав грибов назбирать. Багато приньос в пятніцу - 101 бєлий гриб, отакенні шляпки, - показує розмір. - Карзину в хаті поставив, ще одну взяв і опять побєжал. Ще карзину набрав.

Баба й пристала: "Толік, де грибов набрав, веди мене туда". Син каже: "На Вовкобродіце, над рекой. Но тебя не поведу, а то не вилізєш оттуда". А она, как всегда, говорить: "Я нікогда не заблужусь". Назавтра Анатолій із десяток грибів отобрав, повіз на Чернігів своїм. А баба подивилась на корзину: "Мало, шоб пєчку із-за ніх топіть да сушить. Пойду, каже, хоч масляників найду". І пошла. По радіо восьмий час об'явили. Сосєд, Коля Семенчук, в лесу за кладбіщем дубки на карзіни рєзал, то бачив, як вона там ходила. Я жду дома - шесть, восєм вечера - нема баби. Она і раньше дотемна за грибами ходила, но возвращалась. Син із Чернігова приїхав. Побіг шукать - нема. Утром предсєдателю сказали. Стали всі шукать. Хресниця на карти ворожила. Сказали, шо баба жива, її привезуть на машині. А вже п'ять днів пройшло. Аж вчора бабу привозять, на машині. Завели в хату, на кровать посадили. Цапає мене: "Гришка? Нє, не Гришка…" Вже потом начала узнавать. Врачі з Добрянки приїхали, кажуть, нічого серйозного. Тольки перепугалась і перемерзла. Коли вони поїхали, кажу: "Ну шо, сестричка, треба брать дубець і бить!" Ругався на неї сильно.

Приходить сусідка Катерина Супруненко. За нею соцпрацівниця Антоніна Романова.

- Прокинулась наша путєшественніца, - Антоніна заходить до кімнати.

Дар'я Іллівна сідає на дивані, просить води з колодязя. Антоніна подає їй підігрітої з медом.

- Пошла утром за грибами, - розказує Дар'я Супруненко. - Но возлє кладбіща ні одного хоч негодного гриба не найшла. І повернула в сторону Гути, на Вовкобродовку. Ходила, ходила. Пойняла, шо заблудилась. Кайстеречку з грибами загубила. Йду, палкою пацапаю - вода. Обхожу. Вдень йшла на сонце, ноччю - на мєсяц. Забрела у високу траву. Потом ноги одобрало, я начала ползті. Послєдніє два дня руки гребуться, а ноги не поднімаються. Я ж то знала, куда йти, но ноги не вели. Всєгда брала пряніки з собою. А то в карман рукою полєзу, а там - тольки суха квасоля. Пила з колєї. Рукою трохи зачерпну, губи намочу і дальше лєзу. Спички були в кармані, но, думаю, підпалю - ще згорю. Думала, сама дорогу найду. Потом начала гукать. Звала, кого здумаю: Тоню, Толю, всіх... Не обзиваються. Думаю, мертвих буду гукать, щоб помогли найти дорогу. У ямці сижу, кричу, аж чую, якієсь обозвалісь. Я: "Хто в лєсу? Подойдіть, пожалуста, я заблуділась". А мужик мені: "І я заблудівся". Кажу: "Дітка, мобільник є? Позвоні в сєло, шо я в лєсі, живая".

Розказала грибникові, з якого вона села, назвала дівоче прізвище і по чоловікові.

- Потом женщина подошла. Витягли з ями, а тогда говорят: "Ми тебя здесь оставим".

- Та не могли вони тобі таке сказати, - перебиває Антоніна Романова. - То були приїжджі, кияни, ми їм за бабу дуже благодарни. Вони витягли її з кущів. Приїхали в село, розшукали хату.

- Ті чоловік і жінка пробували тягнути бабу до машини. До дороги осталось 200 метрів. Там її оставили, а самі поїхали в село за підмогою. Ми з її племінником Анатолієм поїхали з ними в ліс, дотягли бабу до машини, - додає сусід Олександр Насон. - Вона була при собі, одежа суха, не воняла. У машину лізти не хотіла, боялась. А вдома на крильцо сама зійшла.

- Все люди из села ее искали. Приехали пограничники из Добрянской заставы со служебными собаками, эмчеэсники из района. Всего человек 20, - згадує Тетяна Кравченко, сільський голова Горностаївки. - Потім до пошуків додалося ще чоловік 15. Це був четвертий день, як пропала баба. Приїхала міліція. Зранку вирішили ще раз перевірити місцевість. Прочісували полосами від Горностаївки до Садирівки. Шукали з того боку, де її бачили у день пропажі. А вона, виявляється, пішла зовсім в іншу сторону.

Позаторік Дар'я Іллівна приносила по три-чотири кошики грибів у день. Ніколи не блудила.