Чиновники Бородянського району Київщини обдурили жителів села Мирча. Обіцяли, що інвестор Андрій Серб купить у них 100 га за 5 млн грн. Селяни виділили землю, за вторговані гроші планували прокласти газогін. Однак підприємець дав лише 700 тис. грн.
На в'їзді до Бородянки стоїть біґборд із символікою Партії регіонів. На фото чиновники зі смолоскипом і напис: "Обіцяли — зробили. Відкриття підвідного газопроводу в с. Мирча".
— Зробили тут показуху, — плюється мирчанин 66-річний Казимир Лісовський. — Це було 23 серпня торік, якраз перед Днем Незалежності. Приїхало все районне керівництво, якийсь генерал-майор із Києва. Начальників більше, ніж людей, — машини на сотні метрів розтяглися. Перед тим сховали в очереті балона, під'єднали до нього шланга. Підпалили факела, розказували, що ми заживемо цивілізовано.
Мирча за 19 км від Бородянки й 65 км од столиці. Прямого автобуса з Києва немає, маршрутки з райцентру ходять раз на 2 год. Тут 700 жителів. До сільради входять іще села Тальське, Коблиця, Коблицький Ліс та Великий Ліс.
Раніше майже всі мирчани працювали на склозаводі. Як підприємство приватизували й розібрали — живуть із власного господарства, збирають у довколишньому лісі гриби та ягоди, їздять на заробітки до столиці. У селі працюють школа, дитсадок і бібліотека.
2006-го сільський голова Станіслав Кулінічев, якому зараз 66 років, запевнив, що Андрій Серб готовий виділити на газогін 5 млн грн. За них хотів 100 га землі.
— Тоді скликали сходку, всі проголосували "за". Кулінічев виділив землю, ми створили кооператив "Вогник", мене назначили головою, і почалася робота, — продовжує Казимир Казимирович. — Ми зібрали гроші на технічну документацію, виготовили її. Андрій Серб дав 700 тисяч гривень. За них проклали 5 кілометрів труби із Галинки до Старої Буди. І Серб зник.
Іще 120 тис. грн виділила районна влада. За 820 тис. грн протягли 7,5 км газогону — від села Галинка до села Стара Буда і звідти — до Мирчі. Проте ні в Старій Буді, ні у Мирчі блакитного палива немає, бо треба встановити щонайменше дві газорозподільні станції та щит обліку, в Мирчі — ще й прокласти труби по вулицях.
— Їдьмо до голови, що він скаже, — Лісовський підвозить синім мотоциклом ІЖ до сільради. — Мені говорить, що не може заставити Серба платити, бо домовилися тільки на словах.
Сільрада у невеликій хаті над ставом. За нею височіє труба колишнього склозаводу — єдине, що залишилося від підприємства. У сільраді чотири кімнати. Першу займає голова, другу секретар, решта порожні.
Станіслав Кулінічев головує з 1985 року. Вбраний у костюм, сидить за столом. На ньому лежить ручка із логотипом Партії регіонів, портрет Віктора Януковича, газета "Урядовий кур'єр" і книжка "Я — управлінець".
— Серба взагалі не я найшов і не я виділяв йому землю, — неохоче пояснює Станіслав Петрович. — Нас познайомив голова райдержадміністрації, він і землю надав. Бо ця ділянка за селом, нею розпоряджається адміністрація. Від нас вимагали лише погодження. Ми його дали, ділянку оцінили у 5 мільйонів. За ці гроші мали провести труби до кожної хати. Зараз Серб каже, що не проти виділити решту, але поки що не має грошей. Ті 100 гектарів уже йому належать, але він ними не користується. Ми надіємось попасти у програму підвідних газопроводів "Нафтогазу України".
"Нафтогаз України" може дати гроші тільки на трубу, яка веде до школи. Решту селяни муситимуть оплатити самі. Загалом це близько 2 млн грн.
Людей у дворах не видно, на дверях хат висять замки. "Усі на грибах", — пояснює Лісовський. Біля школи на лаві з сусідкою гомонить 73-річна Антоніна Боярська.
— Зараз важко дрова заготовляти, — зітхає Антоніна Микитівна. — Чоловік торік помер, дочка виїхала в Київ. Оце віддала 1300 гривень за причеп лісу, з пенсії осталося 200 гривень.
З лісу з повним пакетом грибів іде 75-річна Лідія Лук'яненко, бухгалтер кооперативу "Вогник".
— Уся документація по газогону в мене, — запрошує до хати. З серванта дістає три теки з паперами. — Ось список тих, хто здав гроші. 2006 року 196 чоловік дали по 970 гривень. 2008-го — ще восьмеро, через інфляцію платили вже по 1940 гривень. Усі гроші пішли на розробку проекту. Лишилися 2974 гривні.
Лідія Юхимівна цілком підготувала свою хату до газифікації.
— Обклала веранду плиткою, купила котла за 3,5 тисячі, батарей на 10 тисяч, — показує на встановлені радіатори.
2 
1
Коментарі
4