33-річний Андрій Бужинський перебуває у лікарні міста Торез Донецької області. Медики діагностували в нього струс мозку, дістали зі стегна кулю. Із незнайомими спілкуватися боїться. Погоджується лише на прохання свого адвоката.
— Утром 25 мая шел по улице, — розповідає Андрій. — Возле Главпочтампа около меня затормозила красная "лада — 99-ка". И тут — профессиональный удар в голову. В глазах все поплыло. Первая фраза: "Ну что, клоун, дописался? Вырыл себе яму этой писаниною". Затолкали на заднее сидение, били. Выкинули около каких-то гаражей. Как только их отвлекла какая-то машина, я бросился убегать. Сзади слышал выстрелы, пуля прошила ногу, но я не остановился. Бежал по посадкам. Чудом спасся.Бужинський показує рану. Переконаний, його били за дорученням оперуповноваженого місцевого управління з боротьби з організованою злочинністю Юрія Безуглова.
— Хотіли, щоб я відмовився від своїх свідчень на убозівців, — пояснює. — Називали мене "клоуном". Так раніше мене звав Безуглов. Він вимагав, щоб я підкинув вибухівку своєму шефу Русланові Оніщенку.
Андрій Бужинський раніше сидів за хуліганство. Останнім часом шукав роботу.
— У мене був кредит на телефон, не міг його повернути, — каже. — А тут ще й опер Безуглов пресував: допомагай або посаджу. За його завданням я влаштувався на роботу до підприємця Оніщенка. Але цінною інформацією не радував.
Тоді, запевняє Андрій, міліціонери задумали підкинути Оніщенкові вибухівку.
Менти постійно шукають, кого нагнути б і змусити платити
— Безуглов сказав узяти в шефа якийсь пакет, — продовжує Бужинський. — Поклав туди вибухівку — амоніт. Звелів підкинути Русланові. Я 4 години ходив із пакетом по місту. Пішов у місцеве СБУ. Все розповів начальникові Ігореві Генералову. Він із кимось переговорив і послав за тією ж адресою. Дав рівно годину, щоб підкинути амоніт. Я був у шоці. Про все розказав Оніщенку.Андрій вибухівку не підкинув. Пішов із нею наступного дня до міської прокуратури.
— Прийшов на особистий прийом до помічника прокурора, поставив на стіл пакет і сказав: "Вот взрывчатка", — згадує прокурор Тореза Фелікс Кошарський, 37 років. — А чергувала жінка — уявіть її жах. Там було 2 кілограми вибухівки і 4 детонатори. Цього вистачило б, щоб знести півкварталу.
Бужинський написав заяву, що вибухівку отримав у місцевому УБОЗі.
Із 37-рiчним Русланом Оніщенком зустрічаємося на торезькому автовокзалі. Він везе до заміського кафе, де обідає з компаньйонами. Дорогою розповідає, що займається транспортними перевезеннями, має ліцензію на розробку вугілля.
— Менты готовили подставу, чтобы требовать деньги, — переконаний Оніщенко. — Они постоянно ищут, кого бы нагнуть и заставить платить.
Руслан раніше допомагав правоохоронцям бензином і будматеріалами.
— Начальникові СБУ позаторік ремонтував квартиру, торік привіз до управління шлакоблоків, — продовжує. — Вони там реконструкцію на півмільйона гривень затіяли. Оперу Безуглову до кризи я платив "ставку" — 200 гривень на місяць. А тепер він захотів по 10 із кожної тонни вугілля. Я не погодився. Ці менти присмокталися тут до всіх, як п"явки. Хіба не так, Артур? — звертається до господаря кафе.
Той киває. Дзвонить мобільний одного з компаньйонів Руслана. Чоловік відповідає й каже, що підприємці Тореза мають оплатити похід альпіністів. Це прохання міськвиконкому.
— Я готовий допомагати, але не треба сідати на шию! — Оніщенко підвищує голос.
На початку 1990-х він сидів у в"язниці за рекет. Після того, запевняє, законів не порушував. Однак 26 лютого минулого року на його базі провели обшук працівники міліцейського спецпідрозділу "Сокіл" і донецького УБОЗу.
Менти присмокталися до всіх, як п"явки
— Усіх робітників поставили на коліна, вивернули кишені, — згадує. — У мене було 35 тисяч гривень на товар. Один убозiвець згріб їх і сказав: "Это на зарплату соколятам". Слідчий обіцяв: "Оставлю голым и босым". Із сейфа забрали гроші, мої інтимні фотографії, де я з дружиною. Більшість грошей не повернули, а знімками досі шантажують. Недавно одну фотку знайшов у себе на машині, під двірником на лобовому склі.
Підприємець показує свій промисловий майданчик.
— Ось сюди Андрієві наказали підкинути вибухівку, — показує сторожку. На її стінах висять муляжі зброї. — А це з мене ліпили ватажка банди. Це все пластмасові муляжі для гри в тактичний бій. До них вони підкинули свою гранату і пістолет. А потім показали по одному з телеканалів. У ментів є приказка: "Чим голосніше хлопнеш лоха, тим більше з нього посиплеться".
Після того Оніщенко 11 діб сидів у камері попереднього затримання в Донецьку.
— Притягнули за зберігання зброї, а змушували взяти пограбування далекобійників на харківській трасі. Пропонували зізнатися у нерозкритих убивствах інкасаторів у Харкові або вбивстві жителя Шахтарська Євгена Ткаченка. Опустили в підвал, підвісили в наручниках, одягли мішок на голову. Примотали дріт до великого пальця ноги, інший — до палиці. Шмалили електрикою, аж іскри летіли. Аби ви знали, як воно чути запах своєї горілої шкіри.
7 березня 2008-го Руслана Оніщенка відпустили. Кримінальну справу закрили за відсутністю складу злочину. Чоловік лікувався від електроопіків у міській лікарні. Обгорілі тканини йому видалили.
— Після того випадку опер Безуглов не раз повторював: "Видишь, а дружил бы со мной, было бы все по-другому", — продовжує Оніщенко.
Він і Бужинський вимагають порушити кримінальні справи щодо убозівців та есбеушників. Кажуть, камери відеоспостереження зафіксували, як 19 лютого Андрій зайшов до УБОЗу з порожніми руками, а вийшов із пакетом. Прокурор Тореза порушив справу лише за фактом викрадення Бужинського невідомими. Але, кажуть у місті, вже шкодує про це. Бо обласне начальство його не підтримало.
— Якщо справу про викрадення замнуть, це буде вирок Андрієві! — коментує адвокат Оніщенка і Бужинського — Сергій Галемський, 35 років. — Після вашого візиту до лікарні Андрій побачив за вікном червону "99-ку". А під підвіконням знайшов "жучок" для прослуховування.
У відділах СБУ й УБОЗу Тореза прокоментувати випадок відмовилися.
3 
1
Коментарі
3