пʼятниця, 19 вересня 2008 07:06

Андрій Маслюк помер на шкільній перерві

"Я відправляла дитину до школи, а не на війну", — плаче 45-річна житомирянка Марина Маслюк. Її 15-річний син Андрій помер на перерві 11 вересня в садку школи N18.

Марина Едуардівна одягнена в білий халат. Працює офіціанткою в кафе "Старе місто". Запрошує до хати, де жила із сином. Із чоловіком Володимиром розлучилася після народження Андрія. Дістає висновок судової експертизи. Причиною смерті хлопця записана закрита черепно-мозкова травма.

— Мене викликали до школи за півтори години після смерті, — каже жінка. — Андрюша лежав на землі під яблунею. Його накрили покривалом. Уся голова була в синцях, підборіддя здерте, наче його волочили. Із носа йшла піна.

Андрій навчався в 10-А класі. Класний керівник Валентина Заворотнюк сказала Марині, що її син упав з яблуні.

— У мого сина 43-й розмір ноги, 172 сантиметри зросту. Біля хати стоїть чотириметрова груша, з якої він запросто цибав. Ніколи не повірю, що Андрюша помер через яблуню, — втирає сльози жінка. — Андрюшині однокласники бачили, як на перерві біля яблуні сина били двоє хлопців. Начебто через яблуко, яке не поділили Андрій з однокласником Богданом Баранюком. Кажуть, Андрюшу бив ще якийсь новенький.

Богдан Баранюк — син учительки географії, яка працює в школі. Марина Едуардівна згадує, що її Андрій давно конфліктував із Баранюком.

— Торік билися, — каже жінка. — Він байстрюком сина назвав. Андрюша взагалі  спокійний, але тоді, очевидно, не втримався.

Ховали Маслюка 12 вересня. Попрощатися із ним прийшли учні із сусідніх шкіл.

— Я пережила в житті таке, чого й ворогу не побажаєш. Із 1985-по 1987 роки була в Афгані. Працювала начальником офіцерської їдальні в Кабулі. Мене виймали із палаючого БТРа, обстрілювали, закидували артснарядами. Але я вижила, — Маслюк запалює цигарку. Її руки дрижать. Бере до рук фотографію сина. — Усе життя присвятила Андрюші. А тепер його вбили. Про дерево й чути не хочу!

Андрій захоплювався комп"ютерами та мобільними телефонами. Полюбляв історію та право. Планував учитися на юриста.

Учителі змусили нас мовчати

Батько Марини — педагог Едуард Ящук. Останні роки чоловік жив у Сан-Франциско. Перед смертю просив поховати його в Україні. Торік помер. Марина поїхала за тілом батька, дев"ять місяців там жила, збирала гроші на транспортування.

— Андрюша весь цей час жив у Житомирі, він занадто самостійний на свій вік, — зітхає жінка. — Сам усе прибирав — до сьогоднішнього дня я пилососа в руки не брала. Робив ремонт, майстрував полички в коморі. Був справжнім чоловіком.

Батько Андрія Володимир Маслюк живе в селі Пояски Олевського району Житомирщини. Про смерть сина не знає.

— На території школи стався нещасний випадок, — каже класний керівник 10-А класу Валентина Заворотнюк. — Я почула галас на дворі й вибігла. Андрій упав із дерева. Він узагалі був хворобливим.

У присутності вчителів однокласники нічого не кажуть.

— Я бачив бійку, але вона не була жорстокою, — розповідає поза школою однокласник Маслюка, який просить не називати його прізвища. — Баранюк зчепився з Андрієм. Новенький Андрій Венгловський теж ніби штовхнув Маслюка. "Каша" заварилася через яблуко. Я підскочив до Андрюхи. У нього були якісь судоми, він не дихав.

Запитую, чи розповідав школяр міліції про пригоду.

— Боявся, — відказує.

На стадіоні неподалік школи сидять семеро підлітків.

— З Анрюхою ми у футбол грали, — каже 16-річний школяр з 11-Б класу. — Класний був воротар. Учителі змусили нас мовчати. Хтось зробив запис бійки на мобільник, а вчителі сказали стерти.

Підлітки впевнені, що Андрія вбили.

17 вересня прокуратура Богунського району Житомира порушила кримінальну справу. Слідчі перевіряють обставини загибелі школяра

Зараз ви читаєте новину «Андрій Маслюк помер на шкільній перерві». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути