"Я відправляла дитину до школи, а не на війну", — плаче 45-річна житомирянка Марина Маслюк. Її 15-річний син Андрій помер на перерві 11 вересня в садку школи N18.
Марина Едуардівна одягнена в білий халат. Працює офіціанткою в кафе "Старе місто". Запрошує до хати, де жила із сином. Із чоловіком Володимиром розлучилася після народження Андрія. Дістає висновок судової експертизи. Причиною смерті хлопця записана закрита черепно-мозкова травма.
— Мене викликали до школи за півтори години після смерті, — каже жінка. — Андрюша лежав на землі під яблунею. Його накрили покривалом. Уся голова була в синцях, підборіддя здерте, наче його волочили. Із носа йшла піна.
Андрій навчався в 10-А класі. Класний керівник Валентина Заворотнюк сказала Марині, що її син упав з яблуні.
— У мого сина 43-й розмір ноги, 172 сантиметри зросту. Біля хати стоїть чотириметрова груша, з якої він запросто цибав. Ніколи не повірю, що Андрюша помер через яблуню, — втирає сльози жінка. — Андрюшині однокласники бачили, як на перерві біля яблуні сина били двоє хлопців. Начебто через яблуко, яке не поділили Андрій з однокласником Богданом Баранюком. Кажуть, Андрюшу бив ще якийсь новенький.
Богдан Баранюк — син учительки географії, яка працює в школі. Марина Едуардівна згадує, що її Андрій давно конфліктував із Баранюком.
— Торік билися, — каже жінка. — Він байстрюком сина назвав. Андрюша взагалі спокійний, але тоді, очевидно, не втримався.
Ховали Маслюка 12 вересня. Попрощатися із ним прийшли учні із сусідніх шкіл.
— Я пережила в житті таке, чого й ворогу не побажаєш. Із 1985-по 1987 роки була в Афгані. Працювала начальником офіцерської їдальні в Кабулі. Мене виймали із палаючого БТРа, обстрілювали, закидували артснарядами. Але я вижила, — Маслюк запалює цигарку. Її руки дрижать. Бере до рук фотографію сина. — Усе життя присвятила Андрюші. А тепер його вбили. Про дерево й чути не хочу!
Андрій захоплювався комп"ютерами та мобільними телефонами. Полюбляв історію та право. Планував учитися на юриста.
Учителі змусили нас мовчати
Батько Марини — педагог Едуард Ящук. Останні роки чоловік жив у Сан-Франциско. Перед смертю просив поховати його в Україні. Торік помер. Марина поїхала за тілом батька, дев"ять місяців там жила, збирала гроші на транспортування.
— Андрюша весь цей час жив у Житомирі, він занадто самостійний на свій вік, — зітхає жінка. — Сам усе прибирав — до сьогоднішнього дня я пилососа в руки не брала. Робив ремонт, майстрував полички в коморі. Був справжнім чоловіком.
Батько Андрія Володимир Маслюк живе в селі Пояски Олевського району Житомирщини. Про смерть сина не знає.
— На території школи стався нещасний випадок, — каже класний керівник 10-А класу Валентина Заворотнюк. — Я почула галас на дворі й вибігла. Андрій упав із дерева. Він узагалі був хворобливим.
У присутності вчителів однокласники нічого не кажуть.
— Я бачив бійку, але вона не була жорстокою, — розповідає поза школою однокласник Маслюка, який просить не називати його прізвища. — Баранюк зчепився з Андрієм. Новенький Андрій Венгловський теж ніби штовхнув Маслюка. "Каша" заварилася через яблуко. Я підскочив до Андрюхи. У нього були якісь судоми, він не дихав.
Запитую, чи розповідав школяр міліції про пригоду.
— Боявся, — відказує.
На стадіоні неподалік школи сидять семеро підлітків.
— З Анрюхою ми у футбол грали, — каже 16-річний школяр з 11-Б класу. — Класний був воротар. Учителі змусили нас мовчати. Хтось зробив запис бійки на мобільник, а вчителі сказали стерти.
Підлітки впевнені, що Андрія вбили.
17 вересня прокуратура Богунського району Житомира порушила кримінальну справу. Слідчі перевіряють обставини загибелі школяра
1 
1
Коментарі