Андрій Малюк не повернувся від коханої

 

25-річний Андрій Малюк із райцентру Чорнобай Черкаської області зник торік 17 квітня. Тієї ночі він посварився з коханою.

— Тільки під"їде до двору машина чи рипне хвіртка, я схоплююся й біжу до дверей. Думаю, може, Андрій повернувся, — зітхає 45-річна Світлана Малюк, мати хлопця.

Андрій народився в Чорнобаї. Місцеву школу N1 закінчив із золотою медаллю.

— Усі дівчата в класі закохувалися в Андрія по черзі, — згадують однокласники. — А він усе шукав свій ідеал.

Після школи Малюк навчався у Київському національному економічному університеті за спеціальністю менеджера зовнішньоекономічної діяльності. 2005-го повернувся до Чорнобая, влаштувався офіс-менеджером у приватну фірму. Його мати працює в соцзабезі, батько 47-річний Сергій — приватний підприємець, продає мобільні телефони. Сестра Олена, 19 років, із чоловіком живуть окремо.

— Того дня ми всі разом обідали, син був веселий, — каже мати. — Я ще сказала, що він поправився. Він весь час комплексував через те, що худий. Після роботи, як завжди, пішов до Наталі. Наступного дня ми зрозуміли, що Андрій зник. Обидва його мобільні мовчали. Наталя сказала, що того вечора вони посварилися. Чого — не каже.

З 17-річною Наталею Моргун Малюк зустрічався 2 роки. "Аж занадто він її любив, — розповідають родичі. — Постійно оберігав, опікувався". Погрожував піти до монастиря, якщо розійдуться.

— Кожного дня дарував їй квіти, — говорить мати хлопця. — А на 8 Березня подарував сертифікат на зірку — десь в Інтернеті купив. Шкодував, що немає такої драбини, щоб її дістати.

За кілька днів після зникнення місцева ворожка сказала Малюкам, що Андрій утопився.

— Ми повірили, бо Андрейка ішов до Наталі через міст, — витирає сльози жінка. — Шукали в річці. За кілька днів у сусідньому селі знайшли чоловіка, який утопився 17 квітня.

На 8 Березня подарував сертифікат на зірку

Хлопця оголосили в розшук. Розіслали фото по всіх відділках міліції та лікарнях сусідніх з Черкаською областей.

— Якось нам подзвонили з Вінниці, — продовжує. — Сказали, що у відділок прийшов хлопець, який назвався нашим сином. Чоловік із зятем поїхали туди, та то був не Андрій.

Малюкам кілька разів телефонували з міліції, запрошували впізнати тіло. Вони обдзвонили всіх знайомих, об"їздили довколишні лікарні. Сина так і не знайшли. Дали оголошення на телебачення, до програми "Жди меня". Купили телефон із визначником номера, однак ніхто не дзвонив. Зверталися до ворожок.

— Одна каже: син десь на Полтавщині, друга — у Кривому Розі. Кажуть — у лікарні, в"язниці. Єдине, в чому всі зійшлися — Андрій живий.

Через погрози сина піти до монастиря жінка звернулася до настоятеля Української православної церкви Московського патріархату. З його дозволу розіслала фотографію по монастирях. У жодному Андрія не впізнали.

— Я вже боюся, чи не нашкодили сину, коли зверталися до ворожок, — переживає Світлана Малюк. — Хай він знає, що ми його дуже чекаємо. Якщо десь ховається, то нехай повернеться. Ми й слова не скажемо. Або хоч подзвонить, скаже, що живий.

Малюки переживають, що через нервове потрясіння син міг утратити пам"ять. Усіх, хто щось може знати, просять повідомити за телефонами: 8 (04739) 2 26 05, 8 (067) 167 41 60 або 02.

×