57-річного Анатолія Пархоменка з райцентру Щорс Чернігівської області підозрюють у підпалах майна сусідів.

Родина Помазів з будинку на вул.Червоноармійській з 18 серпня по 24 вересня пережила чотири пожежі.

— Я сама музикант, — зустрічає господиня 43-річна Тетяна. — Сім'я розпалася, і я спробувала торгувати. Та бізнесу потрібен капітал. То я лишила доньку Діану на батька, а сама поїхала на заробітки в Москву. Була там чотири роки, познайомилася з Ігорем. Трудолюбивий, лишився з двома доньками, бо дружина розпилася. Зійшлися. Ані — 8 років, Тані — 13. Приїхали в Щорс, купили хату. Зароблене вкладали у хазяйство. Вже маємо дві корови і теля, вісім поросят, гуси, качки, кури, кролі, кілька гектарів городу.

Ігор Помаз досі працює у Москві. На вихідні з дружиною продають молоко, м'ясо.

— Діанка школу цього року закінчує, на медаль іде, у Київ поступати хоче, — каже Тетяна. — Скрізь треба гроші. Ми навіть ремонту в хаті ще не робили.

Уночі 18 серпня у Помазів спалахнув сінник.

— Ми якраз шість тонн сіна заготовили, склали його під навіс, — згадує господиня. — Полягали спати. Чоловік прокинувся від тріску: шифер лопався. Вискочили — сінник горить, згори вниз. Страшенне зарево було. Від сіна і хліва тільки купка попелу лишилася.

Причиною пожежі міліціонери назвали блискавку.

— 28 серпня нас знову запалили. Ми вискочили, коли сарай вже горів. Якусь худобу випустили. Тих, що забилися в куток, не спасли. Живцем згоріли племінний кнур і порісна свиноматка, племінні кролики, кури. П'ять поросят обгоріли. Довелося трьох прирізати.

Причиною другої пожежі міліціонери назвали коротке замикання.

8 вересня подвір'я родини спалахнуло втретє.

— Ми вже чекали, ночами вартували. Загорілося, як завжди — о пів на другу ночі. Запалав ґанок з вулиці. Дівчата побачили вогонь, загасили. Тільки після третього пожару міліція згодилася, що це підпали.

Перед кожною пожежею Діані снилася колишня вчителька. Вона попереджала про небезпеку. У ніч на 16 вересня також.

— Ми чекали, але палія хтось злякав. Тільки дошку під вікном дитячої кімнати замастив солідолом. Від думки, що діти могли згоріти, у мене схопило серце, відняла рука, пальці не згиналися. Корів доїла сестра, хазяйство порав батько. Люди на кутку співчували, чергували біля своїх хат.

Помази встановили відеокамери спостереження.

— Хата загорілася 24-го. Загасили, поглянули на відео і очам не повірили — Толік Пархоменко. Він порядний, не п'є, не курить, молоко у нас купляв. На відео видно, як заходить на ґанок, підпалює і посміхається.

Пархоменка затримали. Він зізнався.

— Я досі не сплю ночами, боюся. Упевнена, він палив не сам, це замовлення.

Помази купили у Пархоменка дачу в селі Гвоздиківка.

— У сусідів, які сварилися з ним за землю, хати погоріли. Згоріла і у начальника, з яким Толік судився за зарплату. Але нічого не довели, — говорить Тетяна.

Анатолій Пархоменко жив із 74-річною тіткою Валентиною у будинку на два входи.

— Горе, а не племінник, — розповідає пенсіонерка. — Розумний, начитаний, з бібліотек не вилазив. Вивчився на столяра, по вісім норм на меблевій фабриці встигав. Та украв телевізор і сів у СІЗО. Там вкинувся у релігію, встряв у секту. Як вийшов, зустрів Таню, старшу на два роки, втяг у віру. Вона покинула трьох дітей, онуків, чоловіка-підприємця і пішла за Толіка. Він заборонив їй спілкуватися з рідними. Людей вони не любили, казали, що на них порчу наводять. Два роки били поклони в церкві, щоб дитя народити. Їздили у ліс вогнище палили, якісь молитви читали, аж доки народилася доця. Зараз їй п'ять з половиною років. Ні дня не водили до садочка, до дітей гуляти не пускали.

Коли Анатолія затримали, його дружина підпалила хату, а сама з донькою втекла.

×