"Перший раз таке бачу — у вбивстві можна підозрювати все село, — розповідає про пригоду в Коростівці Жмеринського району на Вінниччині начальник райвідділу міліції Геннадій Ткачук. — Там немає хати, де б Максимов не напакостив. Нам прямо говорили, щоб не займалися "цим подонком", а людям допомогли".
Зранку 6 лютого жителька села Коростівці 39-річна Тетяна Гончарук пішла по воду й побачила на цебрі криниці сліди крові. Глянула всередину — у воді плавали кросівки.
— Зачепила я відром воду, а витягла кров, — каже Тетяна. — Побігла до медпункту міліцію викликати. Мені кажуть: може, кота чи собаку хто вкинув. Але коти в кросівках не ходять.
Міліція дістала з криниці побите тіло 15-річного Олександра Максимова. Експертиза ще не встановила, чи нанесені травми є причиною смерті, чи Сашко помер у колодязі. Не відомо, чи він сам упав, чи його туди вкинули. Односельці свідчать украй неохоче.
— Це ізбавлєніє для всіх, — каже 38-річна Галя, жителька села Коростівці. — Він то сарай підпалить, то курей чи кролів покраде. Чужі кастрюлі здасть на металолом. Діти тікали від нього, а люди на Святвечір боялись пускати колядників, аби раптом до хати не зайшов Кацап. Так того Сашка називали. Їхня сім"я з Росії приїхала, вони не прописані тут. Криниці тільки шкода.
П"ятнадцять років тому родина Максимових переїхала на Вінниччину з Челябінська. Казали, їм не підходить клімат Зауралля. Максимов-старший та його 50-річна дружина Олена збирали по селі брухт, порожні пляшки. Коли грошей не вистачало — крали. Їхній 27-річний син Андрій відсидів.
У школі вчителі пропонують розказати про кого завгодно, тільки б не прославитися через молодшого з Максимових — Сашка.
— Талант до малювання мав, здібний був, але вредний. Дітей бив, обзивався. Ми його в другому класі на другий рік залишили. А в шостому оформили всі документи, щоб в інтернаті навчався. То він звідти втік, — розповідає завуч Коростівецької школи Людмила Денисова, 47 років. — Ми й годували його безплатно, бо бачили, що за сім"я. Казали, аби хоч у школу приходив поїсти.
Хату Максимових знає у селі кожен. Стара мазанка вросла в землю, біля неї немає ані забору, ані воріт. На деяких вікнах замість скла целофан, на деяких — дошки. На снігу великі сліди від чобіт — міліція шукала господарів. Мама Сашка Олена Андріївна тимчасово перебралася до старшого сина Андрія в сусіднє село Чапаєвка.
Це ізбавлєніє для всіх
З Андрієм "ГПУ" зустрілася, коли той прийшов до хати шукати фотографію брата для портрета на пам"ятник. Андрій відкриває колодку на дірявих дверях. Над входом висить поржавіла підкова.
— Це я почепив, — вказує на підкову. — А як тут суєвєрним не станеш, коли торік яму копав, приходжу — батько помер. Кілька днів тому сусідка попросила яму викопати — Сашка не стало.
З-під стола у обгорілій кімнаті, де немає навіть ліжка, Андрій витягає брудні папери. Серед них материні сідоцтва про закінчення курсів швеї-мотористки та слюсаря у Челябінську.
— Казала, що в неї вища освіта, яка — не пам"ятаю. А ось і фотографія, — показує криво обрізану картку хлопчика в зимовому одязі. — Я його недавно хотів сфотографувати, але він відмовився. А тепер із нього фотографії не зробиш. Голова розбита, ніс аж вдавлений, не впізнаєш.
Дорогою додому Андрій каже, що дуже переживає за сім"ю.
— А мама так зовсім дурєєт. Ходила до сусідки і каже, що зараз її Сашко прийде. Похоронити мужа і сина менше, чем за год, не кожен видерже. Я предупреждав Олександра, щоб він одумався. Я таким же був, але відсидів, одумався. Тепер такою дурньою не страдаю.
Із будинку, де живе Андрій із дружиною Любою та дочкою Танею, виходить його мама. Гарною російською розповідає про Сашка:
— Он был прекрасным мальчиком. Когда ему было шесть лет, возле колодца щенка нашел. Под шубку так спрятал, — Олена відкриває одну полу желета. — Приходит и плачет: "Ты ругаться будешь, но он замерзнет". А там такой маленький щенок. До сих пор эта Найда у дома бегает. Я знаю, кто его убил, но не скажу, боюсь. Истребить нашу семью хотят. Выжить.
Серед мотивів убивства міліція зокрема розглядає помсту й ревнощі.
Помститися могли за пса, якого Сашко вбив і вкинув у криницю два роки тому. Люди брали з неї воду, доки останки собаки не спливли. Нині допитують усіх, хто може бути причетний до цього. Хлопця знайшли не в тій криниці, де був пес.
А щодо ревнощів, сільські жінки кажуть, нібито чоловік Тетяни Горпинчук ревнував її до Сашка.
— Чула, що Таня з хлопцем на весіллі танцювала й обіймалася. Та не знаю, хто на нього такого міг подивитися, він же і п"є, і з такої сім"ї, що жодна дівчина на нього не подивиться. Розказують, вони вдвох п"яні поверталися з весілля. Таня пішла горілки у бабки купити, а Сашка тим часом хтось побив.
Тетяну Горпинчук, 36 років, разом із чоловіком забрали до міліції на допит. Удома залишився тільки її старший брат Андрій та її 13-річна донька.
— Тетяна з цим малим? — зам"явся Андрій. — Неправда. Той Сашко постоянно чорний, чумазий, невмитий був. А в неї дочка майже така, як він. До кого тут ревнувати?
Версію про те, що хлопця вбили через національність, родичі та односельці відкидають. Кажуть, недолюблювали Сашка не тому, що він росіянин, а тому, що крав кролів і курей.
По селу ледве назбирали 40 грн на похорон Саші. Ще 100 грн дав брат Андрій.













Коментарі
1