вівторок, 31 січня 2006 19:35

"Я здригаюся, коли дзвонить мобілка"

 

"Він на мене напав, коли я проходила повз покинутий довгобуд. Пам"ятаю, в сумці задзвонив мобільний телефон, я дістала слухавку, але відповісти не встигла. Мене сильно потягли за волосся і затисли рота рукою. Повернула голову і побачила щоку молодої людини та ще комір чорної куртки. Нападника трясло, як наркомана під час ломки".

36-річна Людмила Зінченко досі не може спокійно розповідати цю історію, хоч із дня нападу на неї минуло півтора року. Тендітна синьоока жінка дивиться злякано, нервує.

— Я спізнилася на електричку, бо після роботи зайшла до перукарні. До Бородянки електричка прибуває за п"ять хвилин до десятої вечора. Вулиця, якою я йду додому, без ліхтарів, самі паркани. Він приставив мені заточене лезо до горла і сказав, щоб віддала телефон, бо заріже, — розповідає Людмила і, згадуючи пережите, знову починає хвилюватися. — Це було 15 вересня 2004 року.

Колишня вихователька дитсадка Людмила Зінченко вже багато років їздить на роботу до столиці з Бородянки під Києвом. Влаштувалася оператором у київську фірму, яка надає інтимні послуги по телефону. Щодня більше години добирається електричкою.

— А якось нам потрібен був гороскоп, коли працівниця, що складала тексти, захворіла, — каже Людмила, — дівчата до мене: спробуй скласти. Ти ж знаєшся на зірках...

Людмила писала світлі й добрі гороскопи. Її віщування користувалися неабияким успіхом.

— Якось мені зателефонувала клієнтка і щасливо повідомила, що мої віщування справдилися. Вона все життя шукала свого коханого. Прочитала у гороскопі, що саме на цьому тижні буде омріяна зустріч. Так і сталося, — Людмила й собі щасливо всміхається. Їй не даси більше тридцяти років.

Клієнтка щасливо повідомила, що мої віщування справдилися

 Тим часом у її власній сім"ї сталася трагедія. Раптово, внаслідок нещасного випадку, помер чоловік. Мився під душем, послизнувся і вдарився тім"ям об поріг. А потім на саму Людмилу напали.

— Я досі здригаюся, коли дзвонить мобільний телефон. Боюся, коли за спиною у мене хтось стоїть або йде, — продовжує оповідь Людмила. — Тоді в мене був новісінький "Siеmens", вишуканого сірого кольору. Мобілку було страшенно шкода, але коли мене схопили за горло, я відкинула її вбік. Думала, що нападник відпустить мене і кинеться за телефоном, а я втечу.

Та грабіжник схопив її за волосся, змусив підняти й віддати мобільний йому в руки.

— Давай гроші, — зажадав далі.

— Я сама віддам, — не відпускала сумочки Люда, — у мене там документи, трудова. Її важко відновити.

Людмила знайшла у сумці 30 гривень і віддала нападникові. Той побіг.

За кілька хвилин Людмила зайшла у найближчі відчинені двері. Це був бар. Вона здивувалася, чому люди, дивлячись на неї, починають тверезіти на очах. Жінку підвели до дзеркала барної стійки. Горло перетинала різана рана. Викликали "швидку" й міліцію. Людмилі наклали чотири шви.

Її кривдника схопили наступного дня. 21-річний Валентин Х. зламав телефонну будку в Святошинському районі Києва, і його забрали до міліції.

Потім встановили, що окрім вчорашнього нападу на Людмилу Зінченко, за хлопцем є ще один злочин.

— Минулого року вони разом з дружком напали у ліфті на жінку і пограбували її, — розповідає Людмила Зінченко.

Судових засідань у цій справі вже було чотири чи п"ять. Валентин Х. перебуває під слідством, у камері Бородянського СІЗО, більш ніж півтора року. Він визнав свою вину і розповів, що Людмилин мобільний здав у магазин за сотню, а на вкрадені 30 гривень купив кефіру та булочок. Мовляв, був голодний. Грабіжник згоден сплатити Людмилі моральну та матеріальну шкоду. Але до остаточного вироку суддям у Бородянці ще далеко.

На вкрадені 30 гривень купив кефіру та булочок

— Попереднє слідство неправильно кваліфікувало злочин, потім слідчі не виконали всіх потрібних робіт. Тому справу двічі повертали на дослідування, — каже представник Людмили Зінченко в суді, юрист Олександр Степанов, 30 років. — Зокрема слідчі не провели судово-медичної експертизи стану потерпілої.

Жінка пройшла курс лікування у психоневрологічному диспансері. Лікується від астенічного синдрому — за цієї недуги в людини порушується сон, часто і різко змінюється настрій, вона відчуває слабкість і їй важко працювати. Зробила собі кілька косметичних операцій, але шрам усе одно видно. Тепер Людмила носить светри тільки із високим коміром, аби закрити шию.

У день нашої розмови жінка готувалася пройти психологічну експертизу, аби довести, що зазнала глибокої психічної травми. Гороскопів Людмила більше не пише. Працює в агенції з нерухомості за скороченим графіком, бо боїться повертатися додому, коли стемніє. Щоразу, під"їжджаючи до Бородянки, набирає когось із рідних, і на станції її зустрічає або сестра, або мама. Проводять додому.

З образою Людмила згадує, як нещодавно судово-медичний експерт перевіряла її травми. Лінійкою вона поміряла шви на шиї жінки і підсумувала:

— Та у вас уже все зажило!

Зараз ви читаєте новину «"Я здригаюся, коли дзвонить мобілка"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути