— Сину Максимові вже год і чотири місяці, а в нього досі нема ніяких документів, — каже 34-річна Олена Кулик із села Красилівка Козелецького району Чернігівщини. — Усе через ту кляту прописку, чи як її тепер називають, реєстрацію. Рік б'юся як риба об лід, а дитину зареєструвати не можу. В мене нема паспорта, його вкрали.
Олена жила у селі Іванівці Чернігівського району в квартирі батьків. Від першого шлюбу має сина 15-річного Артема. Коли йому було 2 роки, познайомилася з Леонідом Бондаренком із Красилівки. Він на 16 років старший. Переїхала із сином до нього.
— Не розписувалися. Прожили 10 років разом. Я завагітніла. Спочатку перелякалася — чи не скаже робити аборт. А він дуже обрадувався.
Пологи в мене були важкі. Хлопчик родився напівживий, його єлє откачали. Врачі в Козельці сказали, що наковтався навколоплідних вод. Із роддома нас відвезли в обласну дєтську больницю в Чернігов. Місяць ставили капельниці, робили уколи. Наче получшало. Потім зробили Максимкові кардіограму, виявили шуми в серці. У Києві в Охматдиті поставили діагноз — подвійний порок серця. Прооперували безплатно. Але ж памперси, харчування, подяки лікарям — усі гроші, що були, пішли на це. За другу дитину я не получила ні копійки, бо времені зареєструвати сина не було.
Додому виписали, коли Максиму виповнилося 3 місяці. А ще через місяць ми оп'ять поїхали в Київ на консультацію. Я з собою взяла паспорт, свідоцтво про народження старшого сина. В Охматдиті подивилася — а документів немає, в метро вкрали. Максимка лікарі оглянули, сказали, що все нормально.
Повернулась я в Красилівку. Кинулася зареєструвати сина. Є ж справка про те, що я його родила. Але без паспорта — не можна. Написала заяву в міліцію, що загубила документ. У паспортному столі сказали: треба справку про реєстрацію. І тут я зрозуміла: без бумажки ти — букашка.
Справки такої у сільраді не дають. Хоть і прожила 10 год у Красилівці, а в хаті чоловіка не прописана. І він мене зареєструвати не може. Бо коли померли його батьки, не переоформив хату на себе. На це треба 4 тисячі гривень. Таких грошей у нас немає. Чоловік перебивається підробітками. Їх вистачає тільки на одяг і продукти. Із хазяйства у нас дві кози, кури і город. Та ще пенсія по втраті годувальника на старшого сина — 760 гривень. Квартиру в Іванівці мої батьки продали, переїхали в Ладинку доглядати за батьковою матір'ю. Вона померла, хату не переоформили. Тепер теж живуть без реєстрації. Коли мамі треба було оформляти пенсію, довелося шукати людину, яка б хоч на місяць її прописала в себе. Знайшли таку в Чернігові. У селі, в кого не попрошусь так прописатися, отказують. Або просять 3 тисячі гривень. Якби вони в нас були, то Льоня свою хату на себе б переоформив. І так уже год: куди не кинуся — безвиходь.
Гроші за народження дитини я потєряла, бо пройшли строки їх виплат. Через рік старшому сину отримувати паспорт, а в нього немає свідоцтва про народження — украли тоді ж. Отримати нове я без свого паспорта не можу.
— Усі довідки я видала Олені, але в неї немає головної — про реєстрацію, — каже Алла Висоцька, виконувач обов'язків сільського голови Красилівки, секретар сільської ради. — У хаті цивільного чоловіка зареєструвати немає законних підстав, бо прописати у себе може тільки власник житла. А в них нема паспорта на будинок, спадщина не встановлена, строки пропущені. Тепер право на спадщину треба відновлювати через суд. Виготовляти технічну документацію на будинок, викликати спеціаліста з БТІ. А це все гроші, яких сім'я не має. А так у хаті в Олени порядок, спиртним не зловживає.
3 
1
Коментарі