Жителі села Мізяківські Хутори Вінницького району вранці 14 липня гнали корів на пасовище. У садку біля лікарні побачили тіло 15-річної Наталії Циби. Дівчина лежала в самій розідраній майці. Поряд — її штани, босоніжки й спідня білизна.

— Руки й ноги повикручувані, замість лиця — сплошний синяк, — згадує 31-річна Світлана Ткачук із Мізяківських Хуторів. — Падлюки її зґвалтували, а потім задушили.

Наступного дня дівчину поховали. У могилу між вінками запхнули гільце — прикрашену стрічками й бантами ялинку. Так ховають незаміжніх дівчат.

Наталія Циба жила із 35-річною матір"ю Тетяною, зведеним братом Олександром, 17 років, і бабусею Ганною. Її батько Микола 5 років тому вчадів у новій хаті.

— Наташа була скритною, — розповідає однокласниця Циби Вікторія Овчаренко. — Ні з ким із класу практично не дружила, хлопця не мала. Товаришувала із двома молодшими дівчатами.

Цього року Наталія закінчила 9 класів сільської школи, на літні канікули влаштувалася різноробом на вінницьку цегельню. Хотіла допомогти родині грошима. Її мати працювала соціальним працівником в обласному центрі, бабуся — листоношею у селі. У суботу, 12 липня, дівчина пішла до сільського клубу.

— Того вечора у клубі зустрічалися два шкільні випуски, — згадує 40-річна Любов Тютюнник. — Людей була тьма: дорослі, діти. Донька моєї сусідки бачила, що десь о десятій вечора Наташа сиділа на стільцях у танцювальному залі.

Коли і з ким Циба пішла додому, селяни не пригадують. Додому вона не прийшла й наступного дня.

— До лікарні її підкинули, — упевнена сусідка Циб 41-річна Валентина Бойко. — Я в неділю пасла там корів. Якби Наталочка лежала, то помітила б. А так на тому місці не знайшли і краплинки крові.

Міліціонери шукають чоловіків, які силували й убили Наталію. Щодня возять на допити місцевих, опитують мешканців кожної хати.

— У нас є кілька підозрюваних, та не факт, що це вони, — говорить дільничний міліціонер села Андрій Олійник. — Підозрюємо, що було групове зґвалтування.

Матір Наталки Циби не може відійти від трагедії.

— На похорон Таню так накололи заспокійливим, що на цвинтар несли, — зітхає Валентина Бойко. — А ви бачили б ту бідолаху Наташу. Її ж так побили, що довелося гримувати. Дали мастєру 700 гривень.

За два тижні до смерті Наталія згадувала загиблого батька. Казала матері, що хоче до нього. Жінка зрозуміла: донька хоче сходити на кладовище.

— Я у Наталії приймала випускний іспит, — розказує вчителька української мови та літератури Галина Ванжула, 50 років. — Питаю, який твій щасливий квиток. "Двадцять п"ятий", — каже. Раз — і витягла двадцять п"ятий, уявляєте! Випав їй вірш "Журба" Леоніда Глібова. То вона так його розповіла, що аж за душу взяло. Я мало не заплакала.

— За тиждень до загибелі Наташі мені приснився сон, — згадує 35-річна Любов Паламарчук із Мізяківських Хуторів. Торік у жінки повісився 14-річний син Юрій. — Дивлюся, а по селу ходить Юра. Ніби когось шукає. Ти ж помер, синочку, чого ти тут? А він: "Я не надовго, мені тут треба одну дівчинку забрати".

У нападі на Цибу селяни підозрюють одного чоловіка. Мовляв, торік теж зґвалтував дівчину. Імені його не називають — бояться. Подейкують, він жорстокий, дружину так б"є, що жінка кілька разів потрапляла до реанімації.

×