65-річний Володимир Побережнюк із села Селище Літинського району на Вінничині 35 років збирає насіння рослин. Узимку поштарка приносить йому по 50–60 листів. То дачники-городники просять Володимира Йосиповича поділитися насінням і присилають своє.
— Я оце помітив: як із півночі мені насіння надсилають, то воно в перший же рік дає гарні врожаї. А насінню з півдня треба ще рік-два адаптуватися, — розповідає Побережнюк.
Городник розповідає, що для гарного врожаю треба дбати про насіння:
— Як садівник хоче чистосортне насіння взяти, то квіточки треба самому запилювати. Бджоли ж від різних квітів пилок несуть. Я прокидаюся вдосвіта, ще до льоту бджіл. Позапилюю квітки, на них мішечки марлеві надягаю. А коли підростають, царапаю "ЗМ" — тобто "запилено мною". Тоді це чистий сорт буде, а не гібрид.
Картоплю, що почала гірше родити, чоловік рекомендує оновлювати.
— Моя мати завжди так робила — освіжала сорт. Коли картоплю в погріб висипали, на ній бульбочки наростають. Їх у вересні треба позбирати, на сонечку порозкладати, щоб позеленіли. А навесні висадити. Із них виросте чистий сорт. Другий спосіб: висіяти насіння, яке в бульбочках на картошці достигає. Уродить невелика картопля, яка наступного року дасть добрий урожай. Так сорт відновлює властивості, які мав із початку.
Володимир Йосипович каже, що так треба робити щоразу, коли картопля починає пускати задовгі білі пагони. Чоловік упевнений, що добра картопля має невеликі міцні пагінці жовтуватого або синюватого кольору — залежно від сорту.
Ці помідори фарширувати добре — вони пусті всередині
Побережнюк хвалиться екзотичними рослинами, з яких зробив глеки.
— Ось така змієвидна лагинарія виросла у мене торік, — показує ємність, схожу на круглий горщик із видовженим горлом. — Це такий гарбуз із Азії. Тамтешні жителі з них посуд роблять, розмальовують гарно. Використовують замість вази для квітів.
Біля шафи в хаті лежить смугастий гарбуз. На ньому нашкрябано "2004".
— Оце вже два роки стоїть і хоч би що, — піднімає гарбуза Побережнюк. — Кажуть, він ще стільки ж простоїть.
Спеціально для дружини Володимир Йосипович на городі вирощує мочалки.
— Я відрізаю по шматочку й посуд мию. Та й самі ними миємося. Це корисніше, ніж синтетикою, — говорить Людмила Побережнюк. Вона трохи сердиться на чоловіка через його захоплення. — Йому вже 65, а він все садить і садить. По 500 сортів помідорів має, по 50 — огірків, 60 різновидів гарбузів висіває. Тут скоро і в хаті будуть тропіки. Ну подумати: тільки на одні журнали й газети по 200 гривень на місяць іде.
Чоловік каже, що помідорів щороку висіває до 300 сортів, по 5-6 кущиків кожного. Для себе залишає небагато. Решту розсади розпродує.
Володимир Йосипович показує закрутки з химерними огірками. Там є схожі на маленькі кавунчики. І жовто-гарячі з довгими шипами — це такий сорт огірків, які ростуть завдовжки до 4 м. Каже, можна знизу відрізати скільки треба огірка, а він собі далі ростиме.
— Про маленькі, як виноград, помідори і великі по два кілограми вже всі знають. А от зелені помідори добре на дачах вирощувати, щоб не крали, — Побережнюк витягує насіння помідорів із шухляд. — Усі думатимуть, що вони зелені, а вони вже стиглі. А оце, — дістає інший пакуночок, — насіння помідорів, які фарширувати добре. Вони пусті всередині.
Насіння в піраміді набирається енергії
Володимир Побережнюк перед пророщуванням тримає насіння в невеликій картонній піраміді на шафі. Каже, що це робить насіння родючим.
— Уже кілька років так роблю, помагає. Тільки насіння треба ставити не внизу, а трохи вище — бо там позитивна енергія, — піднімає піраміду, там насіння лежить на перевернутій банці. — Але краще робити піраміду круглу в основі, вона сильніша. Бо з квадратною мороки багато. Треба до міліметра все вивірити, щоб грані дуже чітко "дивилися" на чотири частини світу.
5 
35413
Коментарі