Леся Федишин, 49 років, із села Сороки-Львівські — північного передмістя Львова, вирощує на продаж пекінську капусту, пастернак, редиску, селеру, петрушку, щавель та кінзу.
— Жителі сіл недалеко від Львова здебільшого живуть із городини, — каже Леся Федишин. — Батьки змалку привчили мене на землі працювати. Після закінчення Львівського кооперативного технікума я 20 років в магазині торгувала. А потім роботу покинула. Із городу маю більший зиск.
Леся порається на подвір"ї біля потинькованої набіло кам"яниці. У металеві ванни шлангом набирає воду й висипає з кошиків селеру. Помиті коренеплоди з пахучим листям складає до поліетиленових пакетів.
— Завтра зранку повеземо на ринок біля вокзалу, — каже жінка. — Селеру швидко розкуповують, бо в ній багато вітамінів. Вона дуже корисна для гіпертоніків, діабетиків та людей з алергією.
Господиня висіює насіння селери у теплиці наприкінці лютого. У травні висаджує рослини у відкритий ґрунт.
— Чоловік на горищі сотню голубів тримає. Їхній послід вношу на грядки поміж рядами, — розповідає Леся. — Він у землі розкисає й чудово підживлює рослини.
Селера дозріває на початку серпня. У землі зберігається до перших заморозків. У підвалі — до весни. Салат із селери подобається усій родині Федишиних. На крупну терку господиня тре коренеплід, велику морквину та яблуко, краще кисле. Додає майонез.
На великому столі під виноградником розкладена пекінська капуста.
— Покупці часто не вірять, що я пекінку вдома вирощую. Перепитують, чи, бува, не польська, — усміхається господиня.
Розсаду Леся купує в насіннєвих магазинах. За тисячу штук платить 90 грн. Висаджує наприкінці липня за 20 см одна від одної, між рядками — 40 см. Від шкідників — равликів і гусені — двічі кропить засобом "Піринекс". Взимку зберігає пекінку в підвалі. Розкладає її на стелажах, як і звичайну капусту.
— А це пастернак, — показує ніжно-рожевий коренеплід, формою схожий на моркву. — Його можна додавати до овочевих салатів. Пастернак висівають, як петрушку. Щоб корінь виріс великий, треба класти насінини на відстані 10 сантиметрів одна від одної.
Грядки накривають плівкою, тому земля прогрівається швидше
У довгих грядках біля будинку Федишиних росте зимовий порей — різновид цибулі. Леся висіває його в теплиці на початку березня. Розсаджує цибулинки за 20 см одна від одної. Така ж відстань між рядами. Дозріває порей у серпні. У землі зберігається до пізньої осені.
— У відкритому ґрунті порей можна зберегти зеленим цілу зиму, — каже Леся Федишин. — Викопую яму завглибшки півметра. Кладу у неї порей так, щоб гичка залишилася на поверхні, і присипаю землею. Листя прикриваю зверху плівкою.
Кілька днів тому Леся Федишин посіяла у теплиці редиску та приправу коріандр — родичку петрушки. Її ще знають як кінзу. Урожай редиски збиратиме за місяць, кінзи — за півтора.
— Редиска та кінза не потребують прополювання, бо бур"ян їх не глушить. Вони ростуть скоріше, — продовжує Леся. — Кінзу на базарі питають. Вона покращує травлення, підвищує апетит і поліпшує сон. Я дрібно кришу її до салатів. Додаю до м"ясних маринадів.
Ще Федишини вирощують базилік. Це теплолюбна рослина із червонястим темно-зеленим листям. Висівають його в теплиці.
— Насіння базиліку мені дав знайомий із Таджикистану. Ми першими в навколишніх селах почали вирощувати це зілля.
Чотири-п"ять разів на рік Федишини зрізають щавель і петрушку. Зелень виростає за місяць-півтора. Її зрізають, а за два-три тижні виростає нова. На зиму грядки залишають відкритими. Накривають їх плівкою у лютому, коли спадають морози. Так земля прогрівається швидше. У березні Федишини вже мають свіжу зелень.
Навесні цьогоріч удобрили ґрунт у теплиці перегноєм. Цього вистачить на два роки. Врожаї збирають з ранньої весни до перших морозів.
2 
1
Коментарі