— Туберозу люблю за запах. Завдяки ній пахне все подвір'я. Тому й саджу цибулини у квітник біля воріт. Так перехожі чують запах із дороги, — каже 36-річна Ольга Піскун із міста Шепетівка Хмельницької області. — До того ж гарно виглядає. Це метровий колосок із крупних махрових квіток, що схожі на білі зірки. Здалеку нагадує великий гіацинт.
Теплолюбива, цвіте з кінця липня до початку жовтня. Суцвіття складається з 20–30 квіток білого, рожевого чи бузкового кольорів. Кожна цвіте по черзі чотири-п'ять днів.
— У догляді за нею для мене не було нічого нового. Схожа на гладіолуси, — говорить Ольга Піскун. — Так само перед посадкою цибулини квітки треба пробудити. Без цього довго сходитимуть і не встигнуть відцвісти повний цикл. Тому кладу у вологий мох або тирсу для пророщування.
Як з'являться зелені паростки, садить у горщики. Коли проходять весняні заморозки, пересаджує у квітник на глибину 2 см. Відстань між рядками — 15 см, а між рослинами в рядку — 5–7 см. Присипає тирсою, щоб затримувалася волога в землі.
— Тубероза хоч і виростає висока, підв'язувати її не потрібно. В неї міцне коріння, що утримує квітконоси навіть під силою вітру.
В середині жовтня рослину з квітками пересаджує в горщик. Вона цвістиме на вікні до зими.
— Якщо бутонів вже немає, то перед заморозками викопую цибулини та просушую за температури 40 градусів. Пересипаю сухим піском і ставлю до весни в прохолодне місце. Зберігаю в картонній коробці. Не відокремлюю паростки, щоб не засохли. Відламую їх навесні, за два тижні до пророщування.
15 молодих цибулин дає за літо кожен кущ туберози. Рослина плодюча й не має проблем з розмноженням.
3 
35413
Коментарі