Петро Плаксійчук, 50 років, із райцентру Тетіїв на Київщині 12 років тримає бджоли. Має шість вуликів. Половину з них купив уживаними.
— Дешевше у три рази, ніж нові. Можна й самому зробити, але це треба вміти, мати час і матеріали. Я виміняв два вулики за 3-літрову банку горілки, коли продавали хату діда-пасічника, — розповідає Петро Плаксійчук. — Головне їх добре прочистити та продезінфікувати.
Нові вулики теж миють ізсередини розчином соди.
— Знайомий поставив немитий вулик, то бджоли в ньому здохли. Я якось вимив водою з хімікатом для миття посуду, то бджоли в нього не залетіли.
Старі вулики Петро Плаксійчук зсередини вишкрібає ножем, доки не зніме верхній шар деревини. Спочатку прогріває його паяльною лампою.
— Не можна обпалювати вогнем дерево до темного кольору, бджолам буде смердіти згарищем. Крім дна і стінок, прогріваю й зачищаю з внутрішньої сторони піддашок вулика, який його накриє. Чищу діафрагми, годівниці.
Перед чищенням ножем можна обдати крутим окропом із чайника. Потім — пошкребти й висушити на сонці.
— Обдавати вулики окропом треба й після миття їх содою. На стінках залишаються порошинки, будуть подразнювати бджолам лапи, крила.
Зовні вулики фарбують.
— Був у мене темно-бордовий вулик, яскравий, як квітка. Бджоли в ньому стали мляві. Над білим краще роїлися. Не подумав, що темний колір притягає більше сонця й комахам жарко. Через рік поробив їх хатки салатовими, вивіз на поле, а меду ще менше, ніж удома стояли. Вулики всіх відтінків зеленого зливаються з травою та листям, тому комахи їх не бачать. Летять з медом на чужі яскраві.
Бджоли також не бачать червоного кольору. Найкращі для них — жовтий та блакитний. Вони їх запам'ятовують.
5 
1
Коментарі