— Нема здоров'я бараболю садити, сапати, жуки кропити. А голий город не покинеш, — 79-річний Анатолій Лантух із села Семирічка на Вінниччині накладає гарбузи у возик і пхає під хату. Третій рік засаджує ними 20 соток городу замість картоплі. — Вибираю насіння на місяць раніше. Через тепло і дощі почало кільчитися та проростати всередині гарбузів. Може пріти й гнити.
Працює в рукавицях, щоб не кололо гудиння. Покидає тачку й стає передихнути. За хвилину дістає довгого пощербленого ножа і розрізує гарбузи. Під хатою сусідка Ганна Чех бере їх на коліна, застелені брезентовим фартухом. Вигортає зернята у відро.
— Пробував садити кукурудзу — не вродила, пісочок на городі. Квасолю теж важко, й ціни нема. А кабаки за два часа посадив, не сапаю, не кроплю. І копійки стоїть. За місяць тачкою повозив, сусідка помогла вибрати. Роздав людям. Гудиння і бур'ян згорнув, спалив, і город чистенький.
Листя з гарбузів на гній не виносить, бо розкладається на мотуззя. Після посадки та тричі, доки зійде, обробляє райбороною — широкою, зі частими зубцями.
— Тільки бур'ян покільчився, запрігся і волочу вздовж городу. А потім кабаки йдуть у ріст. Заплітають весь город, і бур'ян їм не страшний.
Гарбузи садить у травні під сапу рядами по всьому городу через 3 метри. Корч від корча — 1,5. Лунки риє до мокрої землі. Сипле не менше п'яти насінин. Ростки прориває й залишає по три найкращі.
— Які мав, такі посадив, ніякі не сортові. На базарі хорошого насіння не купиш, бо ніхто правди не скаже, шо продає. Раз обмотував марлею квітки, аби бджоли не переносили пильцю й було гарне насіння. Нічого не дало. Якби в селі був такий товариш, як я, мінялися б насінням. А як я один такий, то спрактікував, що краще лишати зернята з середніх кабаків. У великих менше. Тримаю три роки й тоді саджу. З вилежаного рясна зав'язь, бо нема пустоцвітів.
Мокре насіння, як обвітриться, згортає й виносить на горище.
— Там під бляхою вища температура. Швидше сохне, не намочить дощ. Продаю не зразу, а як ціна людська. Позаторік їздила тут молодьож по селі. Скуповували пір'я, металолом і зернята. По 6 гривень за кіло давали. Не дав, бо це не ціна. Торік все спродав по 20 гривень кіло. За 600 купив причіп сосни, і то по блату, бо лісник свій, сільський. Решта на світло і мило розійшлася. Якби не пенсія ветерана праці 1130 гривень, з городу не прожив би.
Розказує, що картоплю було вигідно садити 20 років тому. З компанією винаймали машину, завантажували врожай і везли до Одеси, Миколаєва. Уторгованого вистачало на вугілля, дрова, одежу. Привозив торбу гостинців дружині, дітям. За два роки зібрав на мотоцикл МТ-10 із коляскою. Тепер картоплі садить кілька відер для себе.
— Мав кілька сортів, вивів усе. Одну Чарівницю лишив, бо хороша на вкус, розсипається. Ходив автобус на район. То взяв того-сього з городу та й щось уторгував би. Тепер його нема, добратися ніяк. Як з ким із села машиною їхати, то десятку на дорогу викину. А ще як піду в районі на кружку пива — то й нема грошей. Овчинка виділки не стоїть. Засадив усе кабаками й успокоївся.
60 кілограмів насіння збирає Анатолій Лантух із 20 соток гарбузів. Оптовики купують по 20 грн/кг.
4 
1
Коментарі