"Від Росії залишиться гора й дерево" – як хасиди готуються відзначати Новий рік в Умані

15

В Умані на Черкащині готуються до зустрічі 5783 юдейського Нового року. Цьогоріч очікується приїзд 10 тис. паломників-хасидів. У минулі роки поховання відвідували майже 30 тис. вірян. Щоб дістатися Умані цього року, вони платять тисячі доларів і витрачають на дорогу кілька діб.

Що відбувається в районі паломництва напередодні свята, дізнавалася Gazeta.ua.

ПРАВЕДНИК ЗАХИЩАЄ

В Умані до війни було понад 82 тис. жителів. Щороку кількість паломників збільшувалася. Віряни селяться і проводять час у мікрорайонах міста поблизу могильного комплексу свого праведника. Попередні кілька років доступ туди був вільний для всіх. Цьогоріч правила змінили. Щоб потрапити в район паломництва, потрібно пройти перевірку й отримати відповідні дозволи в поліції.

Фото: Ірина Патлатюк

12 вересня в Умані вздовж вул. Туристів, яка до перейменування була вул. Пушкіна, припарковано понад 50 автівок – таксі, приватний транспорт, служби доправлення. Поліція облаштовує блокпост.

У багатьох готелях щось ремонтують – робітники носять будматеріали, меблі, коробки. Більшість вивісок на будівлях та оголошення англійською мовою чи івритом. Хасидів серед перехожих небагато. Переважно чоловіки з дітьми. Купують продукти або сім-картки в невеликих магазинах. На будинках висять таблички з написом "бомбосховище" та вказівником на трьох мовах – українській, англійській та івриті.

На могильному комплексі праведника є жіноча й чоловіча частини. Біля жіночої граються діти. Дівчинка років 12 вмикає на блютуз-колонці пісні про Умань, Україну й рабина Нахмана. Молодші хлопчики й дівчатка 4-6 років, граються біля неї. За ними спостерігають матері. Всі жінки закутані в хустки, одягнені в пуховики або теплі куртки.

– Я давно хотіла приїхати на Новий рік. Але завжди було багато чоловіків. Тепер їх приїде менше й ми можемо теж тут бути. Це була моя мрія, потрапити саме на Рош-Гашана, – каже Наталі Пур. Приїхала з Ізраїлю. Голову прикриває акуратно намотаним шарфом. На ній пуховик, з-під якого видно довгу спідницю. Жінка з родиною живе неподалік від Тель-Авіву. – Ми з чоловіком і дітьми приїхали тиждень тому. Знімаємо тут квартиру. Після Нового року поїдемо додому. Тут війна. Але ми не боялися. Наш праведник нас захищає.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Треба масова мобілізація, а не тусовки" – військовий інструктор з Ізраїлю Денис Десятник

ХАСИДИ ДОПОМАГАЮТЬ

 

На вході є спідниці й шарфи для тих, хто не має власних. Тут тепло. Є достатня кількість столів і стільців, щоб працювати з релігійною літературою. До 15 жінок читають. Окремо спілкуються дівчатка-підлітки. Вони з непокритими головами. Молодші жінки з макіяжем.

– Більшість паломниць з Ізраїлю, але є і з Європи. На Новий рік стіни не буде. Тут молитимуться чоловіки. Жінки проведуть цей час удома, – каже працівниця комплексу. Пропонує чай. Паломниці на івриті запитують, хто я. Вітаються. У цей час з чоловічої частини чути звуки рогу.

На центральні ворота перед могильним комплексом працівники кріплять синьо-жовтий банер "Молимося за мир в Україні". Такий же напис і на івриті.

– Я приїхав три дні тому з Лондона. Дістався Кишинева. Далі на автобусі. Квиток на бус обійшовся у 100 доларів. На літак – тисяча доларів. За тиждень за ліжко у кімнаті на шість осіб ще 600 доларів. Це дорого. Я приїжджаю в Україну з 1996 року. Так дорого ще ніколи не було, – говорить Ісраель. Він має довгу сиву бороду й пейси. Спілкуємося англійською. Поспішає до стоматолога. Зупинився поглянути на банер. – Маю проблеми із зубами, але перенести поїздку не міг. Знайшов лікаря тут.

Дзвенислава Карплюк, прессекретарка Благодійного фонду ім. Рабі Нахмана, проводить у синагогу. Тут у головній залі кілька чоловіків читають релігійні книжки.

– У країні триває війна. Але всі розуміємо – віряни все одно приїдуть. Підготовка до Рош-Гашани триває, – говорить Дзвенислава. – У готелях, які мають мікви, і в синагозі облаштовані бомбосховища. Працівники ДСНС і правоохоронці надали рекомендації, якими мають бути ці приміщення. Кожен готель готує технічний паспорт – скільки є номерів, скільки буде гостей, скільки персоналу обслуговування і скільки осіб може розміститися в бомбосховищі. Наприклад, у сховищі синагоги можуть знайти прихисток до 3 тис. осіб. З початку російського вторгнення фонд Рабі Нахмана відкрив двері синагоги для всіх. Жителі цього мікрорайону ночували в бомбосховищі синагоги в перші дні війни. Там є душові, туалети, вода, вентиляція. Зараз приходять у випадку небезпеки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цар Московії, герб Росії та міфічні "захисники": як і чому в Полтаві наставили імперських пам'ятників

 

Район паломництва перекриють з 19 вересня. Вхід буде за перепустками. Їх перевірятимуть правоохоронці.

– Хасиди багато допомагають місту. З початком війни в готелі селили біженців. Перші кілька місяців плату з людей не брали, – веде далі Дзвенислава. – Але маємо розуміти, що світло, вода та інші комунальні послуги треба оплачувати. Є приклад, коли одному з готелів за той час прийшов рахунок на 80 тисяч гривень тільки за воду. Тому далі брали з біженців символічну плату, щоб перекрити хоча б комунальні послуги. У синагозі ми надавали гарячі обіди. На період Нового року біженців попросили виселитися. Про це попереджали одразу. Загалом допомогу отримала велика кількість українців. Багато хто мав транзитний маршрут через Умань, а значна кількість залишилася.

КОШТОВНА ДОРОГА

Після 14:00 на головній вулиці стає більш людно. Паломники йдуть на могилу.

– Для брацлавських хасидів ні коронавірус, ні війна не можуть стати на заваді. За часів Радянського Союзу люди сюди їхали у велику небезпеку. Паломників затримували, розстрілювали, – говорить підприємець Хаїм Хазін. Живе в Умані понад 10 років. З-під светра у нього видно цицит. Це сплетені пучки ниток на кутах чотирикутного одягу, які носять чоловіки-юдеї. Цицит нагадує єврею про всі заповіді. – Подивіться, скільки бізнесменів виїхали з України, покинули тут все. А ці духовні люди навпаки хочуть в Україну. Віра сильна. Ми постійно молимося за українську армію. І Натан Бенон, голова благодійного фонду, каже, що хасиди просять, щоб Україна здобула перемогу. Під час Рош-Гашани буде велика молитва. Подивіться, наскільки жива Умань зараз – на вулицях багато машин, людей. Все крутиться навколо цадика Нахмана. Є його пророцтво, що від Росії залишиться одна гора й дерево. Думаю, що зараз саме той час.

 

Хаїм показує новобудови в мікрорайоні. За 15 хв. проходимо квартал. Його часто зупиняють паломники й щось запитують на івриті.

– Дістатися важко зараз. Літаком віряни прибувають у Польщу, Молдову, Румунію, Угорщину. Далі в кого є гроші беруть таксі. Хто має менші статки – потягом і автобусами чи "Бла-бла-каром". Раніше прибували майже в усі аеропорти України. Було багато чартерів. Зараз квитки коштують по 1500 доларів і купити неможливо. Білети з Ізраїлю у Європу на цей час закінчилися. Чартерів нема. У Кишиневі та Ясах маленькі аеропорти. Багато хто летить у Бухарест. 700 доларів квиток там. Будапешт – білети дуже дорогі, а їхати сюди ще 20 годин. Я два місяці тому летів за 50 євро. Так той самий рейс зараз 1500 доларів коштує.

Паломники почали їхати в Умань за два місяці до свята. Кому важливий Рош-Гашана, але переживає, що в'їзд заборонять – той уже тут, додає Хазін.

– Є такі, що з дружинами і дітьми, – продовжує. – Перші рази їдуть на паломництво, а потім купують квартири. Народжують дітей. Є такі, що їдуть на останніх місяцях вагітності, щоб народити саме тут. Це велике щастя. Більшість з тих, хто вирішує тут оселитися, моляться цілими днями. Це майже святі люди. Є ті, хто знаходить роботу. Пишуть тору, займаються кашрутом. А є й програмісти.

У Хаїма багато друзів і родичів по світу. Вони часто його запитують, про що йдеться, коли Путін заявляє про антисемітизм в Україні.

– Пояснюю, що це вільна країна. Хасиди їздять тут у всі міста й села, де поховані наші праведники. І все добре – їх поважають, розуміють. Тут немає нічого такого, про що каже російська пропаганда. У російських новинах заявляли, що в нашій синагозі тут американська зброя. Імовірно, готували обстріл міста. І це технологія, щоб виправдати свої дії. Очевидно, що тут нема ніякої зброї. У цю пропаганду вірять тільки в РФ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голодні селяни, смертельний лід і зброя для ЗСУ: як рибалки врятували "морем" від окупантів тисячі людей

На розі бачимо, як комунальники вантажать сміття.

– Всі журналісти питають, чому хасиди лишають стільки сміття? Це питання не до паломників. Подивіться на Італію чи інші країни, які приймають велику кількість туристів. Вони роблять все, щоб люди до них їхали. Наша Одеса є гарним прикладом. Місцева влада робить все, щоб там було чисто. Якщо є урни – туристи скористаються ними, а якщо нема? Тут ситуація щороку трохи кращає. Повільно, але зміни відбуваються.

Хаїм показує готель своєї родини. У холі кілька паломників комусь телефонують через відеозв'язок. На першому поверсі ресторан і кухня. Там трудяться жінки. Горішні поверхи – кімнати для гостей.

– Я вивіз родину. У нас з дружиною шестеро дітей. Їм треба навчатися. Коли тут школа відновить роботу, вони повернуться. Зараз в Ізраїлі. Ми постійно зідзвонюємося.

Нас минають кілька груп українців. Хлопці в кіпах, дівчата й жінки у довгих спідницях. Працюють у готелях.

– У всіх готелях на роботі біженці. Вони сюди приїхали без нічого. Їм тут дали роботу, житло, їжу. Хасиди роблять багато доброго, просто це не показують по телебаченню. Всі знають про сміття, музику, шум. А про благі діла – ні.

– Ми приїхали в Умань у квітні. Ми з-під Херсона. Зараз працюємо в готелі. Я адміністратором була, а мати – на кухні. На Новий рік обидві будемо на кухні. За правилами, жінкам не можна буде бути в приміщенні, де постійно перебувають чоловіки, – розповідає працівниця готелю Віра. Прізвища не називає. До війни працювала в спорткомплексі в Херсоні. Назву не каже, як і місто, звідки вона родом. Там залишилися родичі, а чоловік воює в ЗСУ, пояснює.

СВІТЛО Й БОГ

Біля магазинів неподалік від могильного комплексу збирається хасидська молодь. Поруч місцеві жительки продають розкладені хустки та інший крам. Відвертаються від камери.

– Для чого ви нас знімаєте? Не можна зараз робити фото, у країні воєнний стан, – свариться одна з продавчинь. Ховається в торговому наметі поруч.

 

Один з хасидів сурмить у шофар – баранячий ріг. Інші кажуть, що готові фотографуватися. Говорять івритом та англійською.

– Ми тут місяць. Приїхали раніше, бо боялися, що в'їзд закриють. Це моя третя поїздка. Раніше був тут з родиною. Тепер з друзями, – говорить 18-річний Шльомо. Приїхав з Ізраїлю. Спілкуємося через перекладач. – Довго шукали житло, щоб зекономити. Бо сильно переплатили за дорогу сюди. Не знаю, чому так підняли ціни на квитки. Тут також все дорого – і житло, і продукти. Ми купуємо більшість продуктів у супермаркетах в місті, де є кошерна їжа. На Новий рік будемо готувати самі. Але ми дуже щасливі, що ми в Умані.

Нині в Умань приїхало до 2 тис. паломників, розповідає один з продавців.

– Купують лише необхідні речі. Можливо, ближче до свята вибиратимуть гостинці для рідних і сувеніри. Зараз беруть теплі шапки, сімки, зарядки до телефонів, навушники, – каже торговець. – Ми ціни майже не піднімали, порівняно з минулим роком. Товар брали лише той, на який є попит. Наприклад, ціна фабричної кіпи 200 гривень, а ручна робота – 400.

Поряд у піцерії кілька чоловіків беруть випічку.

– Наші люди звикли, що йде війна і є сигнал тривоги, обстріли. В Ізраїлі постійно війна, – говорить Рувен, власник закладу. Прізвище не називає. – У кожного є доля. Тому боятися не варто. Ми бачили людей, які тікали з України, а загинули в Європі в автомобільній аварії. В Умані відносно безпечно. Сюди їдуть перші особи держави. Зараз ми просимо увесь світ про допомогу. На боці України світло й Бог. На боці Росії – пітьма. Там життя немає ніякої цінності. Нам зараз треба молитися про швидку перемогу. Дипломатія робить багато. Але потрібно диво. Тільки Бог може це зробити. Сила молитви дуже велика. Не треба боятися приїзду паломників. Навпаки – люди мають сюди їхати. Треба туристи, інвестиції, рух економіки. Якщо будемо боятися, тоді росіяни перемогли.

Залишаю район паломництва близько 19:30. На вулицях більше людей, ніж удень. А після комендантської години з 23:00 паломники не зможуть покидати території готелів чи помешкань. Поліція це відстежує.

– Ловимо останніх клієнтів. За тиждень вхід буде за перепустками й нас сюди не пускатимуть, – каже таксист. Імені не називає. – Із цього паломництва все місто живе. Мало хто готовий це визнати. Я знаю, що тут місяць попрацюю і наступний можна у відпустку з сім'єю. Так було до війни. Водії і з сусідніх областей їхали, і роботи тут всім вистачало. Тепер не знаю, як буде.

ХТО ТАКИЙ РАБИН НАХМАН

Рабин Нахман – духовний лідер і засновник брацлавського хасидизму. Народився 4 квітня 1772 року в селищі Меджибіж, яке тоді було частиною Речі Посполитої, а нині це Хмельницька область. З юності праведник проводив час у молитвах, відвідував багато синагог. З 1800-го жив у селі Медведівка, у місті Златопіль, селищі Брацлав на Вінниччині. 1810 року переїхав до Умані, де помер 16 жовтня. Відтоді його послідовники почали на юдейський новий рік приїжджати на його могилу, як він і заповідав. Над похованням рабина звели могильний комплекс, де віряни моляться та проводять свої обряди.

×