Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Маттіа Баттістіні, Федір Шаляпін.
За життя її визнали найвидатнішою співачкою світу.
Після кожної прем'єри критики давали українській оперній співачці новий театральний псевдонім. Її називали неперевершена Аїда, найпривабливіша Батерфляй та єдина у світі Джоконда.
23 версеня 1872 року на Тернопільщині народилася Соломія Амвросіївна Крушельницька.
"Gazeta Lwowska" від 23 серпня 1895 року писала так про виступ співачки: "Враження від гарного, дзвінкого і приємного голосу підсилюється на сцені витонченою манерою співу, досконалою артистичною грою, шляхетною поставою, сценічною зовнішністю і якоюсь особливою принадністю. Але вище цих якостей стоїть те, що співачка надзвичайно правдиво входить у настрій виконуваної ролі. Ця артистка завжди живе на сцені справжнім почуттям, і немає хвилини, коли б вона була байдужою".
Соломія Крушельницька не мала жодних обмежень у виборі репертуару: вона не тільки володіла неперевершеним сопрано у три октави, а ще й могла співати на восьми мовах.
29 травня 1904 року на сцені театру "Ґранде" в Брешії відбулася прем'єра "Мадам Баттерфляй" Джакомо Пуччіні. Головну партію виконала Соломія Крушельницька. Публіка сімнадцять разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави, зворушений і вдячний, Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом: "Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй".
Як свідчать біографи співачки, їй писали листи багато відомих українських діячів: Микола Лисенко, Іван Франко, Михайло Павлик, Володимир Гнатюк, Остап Нижанківський та ін.
Чи не найбільший вплив на формування особистості молодої співачки мав відомий український громадський діяч, письменник та публіцист Михайло Павлик, який не лише мав часте листування з Соломією, а й постійно надсилав їй книги та наукову літературу.
З листування стає цілком зрозумілим, що Соломія Крушельницька була надзвичайно вимогливою до себе, активно працювала над особистісним розвитком – багато працювала на сцені, маючи щоденні репетиції, вивчала іноземні мови (вільно володіла шістьма мовами), читала художню та політичну літературу: "друга на моєму б місці, не знаючи язиків світових, не рушила б за поріг, а я нічого, приїхала осьде, й ані трошки не журюся, що заледве два слова по - італійському знала, та от за тих пару місяців вже і говорю, і читаю книжки".
Репертуар Крушельницької завжди включав твори як ліричного, так і драматичного характеру. Неможливо точно класифікувати її голос, який був широкого діапазону. Характер артистичної діяльності Соломії Крушельницької та навіть її темперамент не вкладалися в рамки традиційного етикету старої мелодрами, тому можна сказати, що її творчість була антитрадиційною, новаторською. Артистка завжди цікавилася проблемами оперного репертуару і охоче виступала в нових операх.
Характерною рисою всіх концертів Крушельницької було те, що до програми співачка завжди включала українські народні пісні, які вона виконувала перед закінченням концерту.
"Мільйонери пропонували мені - з умовою, коли вийду за них заміж, - збудувати окрему оперу виключно для мене або радили забувати про свою тяжку професію і обрати собі спосіб життя до вподоби в якій завгодно частині світу: на горах Тибету або на золотистому морському піску…".
Крушельницька була однієї з найперших співачок, які записувалися на воскових валиках. Але ці записи не передають повною мірою вокальної майстерності співачки, що пояснюється недосконалістю старої звукозаписувальної техніки.
У день виступу, шануючи голос, Крушельницька ні з ким не розмовляла. У театр вона приїздила за 2 години до вистави й сама себе гримувала.
2 
1
Коментарі
1