— Кадрове забезпечення у сільських школах, зокрема, в нашій, залежить від якості доріг. По всьому району — яма на ямі, — розповідає 59-річна Лідія Щербина, директор Варварівського навчально-виховного комплексу в Карлівському районі на Полтавщині.
Заклад відкрив 10 вакансій. Однак охочих немає. Вчителі не йдуть працювати в селі, бо нема транспортного сполучення із Карлівкою. Автобус Полтава — Білухівка, який проходив через місто, вже з півроку не курсує. Перевізники відмовляються виходити на рейси через погані дороги.
— Раніше працівники могли приїздити на роботу автобусом із Карлівки. Одна наша вчителька там живе. Щодня добирається на роботу, спасибі їй. Коли закінчуються уроки, виходить на Халтуринський поворот і автостопом їде в місто. А молодь відмовляється у нас працювати. Бо знає, що добратися на роботу неможливо. У селі дорога більш-менш, кам'янка. А за ним у жахливому стані. Такі ж дороги на Білухівку, Мартинівку й далі, — пояснює Лідія Вікторівна.
— Маємо багато вакансій. Зокрема, шукаємо вчителя російської мови й зарубіжної літератури. Це практично ставка, 18 годин, навіть більше. Також не вистачає вчителя фізики та інформатики, на неповну ставку є вакансія викладачів математики й англійської мови, — продовжує Щербина.
На сайті закладу також вказано, що шукають вчителя української мови та літератури, музичного мистецтва, педагога-організатора, завідувача бібліотеки й практичного психолога.
— Люди, готові в нас працювати, питають: "Як до вас добратися?" А я нічого сказати не можу, бо автобус не ходе. У претендентів зразу відпадає бажання. Оклад вчителя залежить від років вислуги, кваліфікаційної категорії, звання тощо. Таксисти просять від 200 до 300 гривень за дорогу із села до Карлівки, і навпаки. Вчитель, на жаль, стільки не заробляє, — додає Лідія Щербина.
1 
Коментарі