Члени садового товариства "Зелені ярки" останні вісім років скаржаться на стихійне сміттєзвалище. Розташоване на 6 га у с. Мала Вільшанка. Відходи — за кілометр від дач.
— Було, висипали причіп кісток, тонни риб'ячих голів. Валялися мішки з мертвими поросятами — коли свині хворіли чумою. Люди везуть звідусіль усе, — розповідає член товариства Світлана Гапон 54 роки. — Боремось уже кілька років. Сморід страшний. Не можна всидіти на дачі. Літом із Білої Церкви привезли великий причіп розпарованого гуманітарного взуття. Викликали поліцію. Приїхали, зафіксували — і тиша.
— Раніше тут було овочеве поле, — додає голова правління Валерій Тупчій, 51 рік. — Звертались у сільську та районну ради, у пресу. Приїжджають, фотографують. І все. У кабінетах кажуть, що ми все придумали. Крім побутових відходів, там багато кишок та голів тварин. Здавали воду з криниць на аналіз. Її не те що пити не можна, а навіть город поливати не радять. Коли горів завод "Біофарма" (пожежа на фармацевтичному підприємстві була у вересні 2017-го — Газета), туди привезли всі згорілі таблетки та інше зіпсоване майно.
У селі багато людей провадять діяльність із забою тварин. Відходи викидають на цей смітник, говорять у сільраді.
— Запах дошкуляє, — каже сільський голова Людмила Маринич, 48 років. — Земля належить державній дослідно-селекційній станції. Раз на місяць ми непотріб закопуємо. Зверталися до районної ради, аби виділили кошти, щоб полігон легалізувати. На це треба 300 тисяч гривень. Кошти необхідні, аби слідкувати за межами полігону, регулярно його прибирати і захоронювати відходи.
1 
Коментарі