Субота, 07 вересня 2019 15:30

"За 100 метрів від інтернату впали два снаряди. Не здетонували"

Автор: Людмила Герасимчук
  Фабіо Преведелло із дружиною Аллою живуть поблизу Мілана. Регулярно приїжджають на Іллінечину
Фабіо Преведелло із дружиною Аллою живуть поблизу Мілана. Регулярно приїжджають на Іллінечину

— Раніше ми організовували великі вантажі гуманітарної допомоги для України. Зараз уже в Італії збираємо не речі, а кошти. Витрачати їх краще вже у вас. Бо немає сенсу купувати щось італійське, а потім платити за доставку, — говорить італієць 48-річний Фабіо ПРЕВЕДЕЛЛО, президент європейської асоціації "Італія — Україна Майдан".

Із 2014 року він доставив до нас понад 250 т гуманітарної допомоги на 1,5 млн євро. Її найчастіше роздавали в зоні бойових дій на Донбасі. За волонтерство Фабіо нагороджений вітчизняним орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.

Дружина італійця — Алла Величко — родом з Уланівки Іллінецького району. Там живе її родина. Тому пара часто буває в Україні. В Італії живуть неподалік Мілана.

Із Фабіо говоримо про його волонтерську роботу.

— Асоціація "Італія — Україна Майдан" зародилася під час трагічних подій Революції гідності 2014 року. Ми організовували невеликі демонстрації та мітинги в Мілані. Збирали одяг і ліки та відправляли до Києва, — говорить. — Потім почалася війна. Зайнялися гуманітарними вантажами. Були в Краматорську, Слов'янську, Пісках, Маріуполі, Волновасі, Бердянську. Ще допомагали сиротам у Дніпрі, Чернівцях, Коломиї, Тернопільській області.

В Італії організовуємо фестивалі з українськими виконавцями. Наприклад, 22 вересня буде велике свято поблизу Мілана. Участь у ньому підтвердили близько 800 осіб. Проведемо благодійні обіди, ярмарки.

— Звідки у вас взялося бажання допомагати Україні? — запитую.

— Завжди займався гуманітарною допомогою. Був у Румунії під час революції там 1989 року. Потім у ­Югославії, — відказує. — У роки Другої світової війни мій дід перебував у німецькому полоні, бо відмовився співпрацювати з фашистами. Бабуся виховувала трьох дітей сама. Удень працювала біля землі, а вночі брала гвинтівку й ішла до партизанів.

У травні 1944 року американці робили спроби звільнити Рим від німців. Покликали на поміч польський батальйон. У його складі було дуже багато українців. Вони допомогли моїм дідам визволити Італію. Тоді на нашій території загинули п'ять тисяч українців. Прийшов час віддячити вам за подвиг.

Найбільше пожертв організація "Італія — Україна Майдан" отримує від українців, які живуть в Італії. Та зараз шукаємо можливості для ефективнішої співпраці з різними італійськими компаніями, додає Фабіо Преведелло.

— У планах — завезти в Турин на оздоровлення 25–30 українських дітей-сиріт. Влада Італії вимагає ряд важливих документів. І це правильно. Діти повинні бути в безпеці. Займаємося цим. Ні українська, ні італійська влада нам не допомагають. Є багато бюрократичних проблем на митницях. Там уміють ускладнювати. Хоча я їх розумію. Бо дуже часто під виглядом гуманітарної допомоги намагаються провозити незаконні вантажі.

Розпитую, які враження у Фабіо залишилися після відвідин зони бойових дій на Донбасі.

— Раз були в Краматорську. Допомагали інтернату. Наступного дня після нашого візиту я побачив фото, які вразили мене. За 100 метрів від інтернату впали два снаряди. Не здетонували, — говорить італієць. — Лише дурні не мають відчуття страху. Як можна не боятися, коли знаєш, що там стріляють, вбивають? Якось ми привозили допомогу для лікарні у Світлодарську. З приміщення було видно прапор сепаратистів. Два рази цей медичний заклад обстрілювали та знищували.

Не раз були в сірій зоні, щоб передати хлопцям на передову одяг, каву, шоколад. Відвідували військові бази. Завозили допомогу від українок, які живуть і працюють в Італії.

Часто запитують, чи я не втомився допомагати українцям? Може, і спинився б, але моя донька — наполовину українка. Хочу, щоб у майбутньому вона самостійно вирішила, де їй жити — в Італії чи Україні. І якщо обере вашу державу, то її життя тут має бути спокійним та благополучним.

Із дружиною познайомився вісім років тому

Із дружиною Фабіо Преведелло познайомився 8 років тому. Алла Величко тоді навчалася на півдні Італії. Вже планувала їхати додому.

— Ми зустрілися за два дні до її від'їзду, — згадує чоловік. — Вона таки вернулася в Україну, але дуже швидко приїхала назад — у Мілан. За тиждень знайшла собі квартиру. А за 15 днів — роботу в стоматологічному центрі. За спеціальністю, яку здобула в Італії.

За півроку переконав Аллу жити разом. Пізніше одружилися. Весілля гуляли в Україні. Для нас було важливо зібрати всю родину Алли. Моя сім'я не мала проблем приїхати з Італії. А от українцям тоді ще потрібно було отримати візи. Виникали складнощі.

Пара виховує доньку Емілі, 3 роки. Дівчинка знає українську мову.

— На Іллінеччину я вже шість разів приїздив. Гостював і влітку, й узимку. Бачу, як змінюється обличчя Іллінців, з'являється багато нового. Був і на місці падіння метеорита. Мені як туристу шкода, що такий об'єкт майже занедбаний. Він може збирати безліч відвідувачів.

Маємо плани організувати заходи і для іллінчан, які потребують допомоги. Коли матимемо конкретні результати, обов'язково детально поділимося цією інформацією.

Зараз ви читаєте новину «"За 100 метрів від інтернату впали два снаряди. Не здетонували"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Найбільше читають