Цього дня народився засновник музею Полтавської битви

 

Засновник музею Полтавської битви Іван Францевич Павловський народився 9 (21) січня 1851 в с. Боброве Калузької губернії.

1854 року сім'я переїхала на Полтавщину. Спочатку в с. Хомутець Миргородського повіту, а згодом у Полтаву (батько працює майстром залізничних майстерень). 1870 року Павловський закінчив Полтавську цивільну гімназію, 1874-го - Київський університет св. Володимира, історико-філологічний факультет зі ступенем кандидата. Після цього повернувся до Полтави і вступив до Петровського Полтавського Кадетського корпусу викладачем історії, де працював майже 40 років. 15 (28) серпня 1913 року вийшов у відставку. За наукову і педагогічну діяльність І.Ф. Павловський був нагороджений орденами: св. Станіслава ІІІ ст. (1879), св. Анни ІІІ ст. (1883), св. Станіслава ІІ ст. (1887), св. Володимира IV ст. (1895), св. Володимира ІІІ ст. (1909). У дворянській книзі родоводу Полтавської губернії є запис - "Указ Герольдії про затвердження в дворянстві від 27 жовтня 1903 року № 2635" статського радника Івана Францевича Павловського, його дружини Ольги Олександрівни та їхніх доньок - Олександри, Віри, Антоніни, Любові. Згодом 27 червня 1909 р. Павловський стає дійсним статським радником (відповідає військовому званню генерала), отримав нагороди від царя Миколи ІІ.

Одночасно з викладацькою практикою в кадетському корпусі І. Павловського вів велику громадську роботу. Був одним з організаторів у Полтаві народних читань, викладав історію і читав лекції з історії краю в недільних школах, брав найактивнішу участь в роботі комітету з проведення урочистих заходів до 200-річчя Полтавської битви, пише poltava.to

1903-го І.Ф.Павловський разом з А. Мальцевим, Л. Падалкою, В. Щепотьевим був ініціатором створення Полтавської губернської вченої архівної комісії (проіснувала до 1919 року). Незмінним секретарем комісії був І.Ф. Павловський.

Згідно з указом Синоду, 26 жовтня 1906 за ініціативи групи вчених, серед яких: викладач Полтавської духовної семінарії В.О. Пархоменко, І.Ф. Павловський, вчений-лікар А.Ф. Мальцев (завідувач Полтавської психоневрологічної лікарні), - почав діяти Полтавський церковний історико-археологічний комітет.

Цей комітет відіграв велику роль у створенні музею Полтавської битви. Ще 1895 року Павловський у своїй статті в "Історичному віснику" планував організувати музей Полтавської битви до 200-річного ювілею. Івана Францевича можна назвати "батьком" музею історії Полтавської битви. 13 серпня 1907 він запропонував увазі церковного історико-археологічного комітету проект музею на Шведській Могилі.

Працюючи над створенням колекції музею, І.Ф. Павловський відвідував наукові установи, архіви, музеї (Артилерійський Петербурга), Академію Наук, Мистецтв, Імператорську Публічну Бібліотеку; вів переписку з Королівським архівом Стокгольма. Шведські офіцери А. Тама і Спарре надали музею портрети шведських генералів, які до цього часу не були відомі в російських виданнях. Експозиція музею була оформлена Павловським особисто за два місяці. Допомагали колеги та кадети Петровського корпусу. Музей був урочисто відкритий 26 червня 1909 року, його директором став І.Ф. Павловський. 1910 року він видав "Каталог музею Полтавської битви на Шведській Могилі", в якому числиться 339 експонатів зібраних ним же: портрети Петра І, Карла ХІІ, І. Мазепи, командного складу обох армій, живописні полотна, гравюри, зброя, прапори. Результатом вивчення І.Ф. Павловським історії Полтавської битви були його дослідження "Битва під Полтавою 27 червня 1709 року і її пам'ятники", "Шведська Могила", "До історії Шведської Могили".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка народила 19-ту дитину

Справою останніх років життя І.Ф. Павловського було дослідження історії Полтавської битви, пам'ятників, пов'язаних з нею, робота в самому музеї. Нині зі шведських джерел (Королівського архіву Стокгольму) відомо, що велося листування між Павловським і шведською стороною, щодо встановлення в Полтаві пам'ятника шведам від співвітчизників. Активно співпрацював Іван Францевич зі шведською археологічною експедицією, яка працювала в Полтаві та її околицях 1911 року.

Наукова, музейна робота Павловського була перервана Жовтневим переворотом та громадянською війною. Після декількох пограбувань І.Ф. Павловський змушений був, щоб зберегти решту колекції музею, 1920 року передати експонати до Центрального Пролетарського музею Полтавщини (нині - Полтавський краєзнавчий музей), де значилася як збірка "Полтавська баталія". Музей історії Полтавської битви відновлений 1950-го. 30 березня 1981 року музей історії Полтавської битви і комплекс пам'ятників, пов'язаних з нею, оголошений державним історико-культурним заповідником "Поле Полтавської битви", що став культурним, науково-методичним центром з вивчення історії України XIV - XVIII століть в контексті європейської, єдиний в Україна входить в ІАМАМ - Міжнародну організацію військово-історичних музеїв під егідою ЮНЕСКО.

І.Ф. Павловський(помер 27 травня 1922 року. 1919-го офіційно припиняє свою роботу ПУАК, Іван Францевич вже нічого не видає. Але, незважаючи на скрутний період, продовжує працювати як вчений-історик. За свідченням рідних, він веде щоденник, ретельно фіксуючи полтавські події. Ці нотатки вченого зберігалися в сімейному архіві, і як стверджує полтавський архівіст Тарас Пустовіт, були знищені ріднею в 1930-ті.

Наукова спадщина Івана Францевича - безцінне джерело з історії та культури Полтавщини, основа для досліджень сучасних краєзнавців, істориків, археологів.

×