У липні я переїхала жити до Києва й почала шукати житло. Знайома запевнила, що за $300 можна знайти однокімнатну квартиру. Шукала через Інтернет — не дорожче $350.
Найперша знахідка — кімната в районі метро Святошин.
— У мене трикімнатна квартира. Живемо з чоловіком, — каже жінка по телефону. — Кімнату здаю молодій викладачці вже три роки. Але їй тепер дорого платити. Шукаю для неї дівчинку на підселення.
Жінка просила $100. Квартира у панельному будинку. З довгого коридору вхід у спальню, вітальню та кухню. Третя кімната суміжна з вітальнею. Жінка здає 8 "квадратів": два ліжка, стіл, сервант із дзеркалом, тумба, шафа та два стільці.
— Скромно, але чистенько, — рекламує господарка. — Дівчинка тут дуже культурна. Я дозволяю користуватися пральною машиною, телефоном та ванною без обмежень.
Власниця сподобалася. Але платити $100 за кімнату, де нема куди ступити, я відмовилася.
Видзвонила квартиру на Троєщині по вул. Маяковського.
— Який у вас колір очей? А волосся фарбоване? Як маму і тата звуть? Маєте брата-сестру? — питала жінка. — Ну добре, ви мене вмовили, покажу житло. Мені 70, я буду в зеленому платті і з червоним рюкзаком. Дуже стара, худа і в окулярах.
Двокімнатна квартира цієї жінки — у панельному будинку. Одна кімната закрита. Телевізора нема, кухня старенька, на підлозі лінолеум.
— Ну, я відчуваю, що ви тут житимете, — з такими словами закрила бабуся за мною двері. За оренду просила $350 і не поступалася.
Неподалік від метро Дарниця знайшла ще одну схожу квартиру, де одна кімната закрита.
— Це квартира чоловікової сестри. А вона померла, — почала з порога 69-річна власниця Інна Миронівна.
Старе помешкання було завішане картинами, заставлене касетами, книгами, вазонами та ікебанами.
— Лишайся на ніч. Я постіль дам. Поспиш і вирішиш, добре тобі тут чи ні, — сказала Інна Миронівна. За вечерею вона себе довго розхвалювала. А вранці із $300 плюс комунальні раптом стало $350. А ще мене поставили перед фактом: треба пересадити вазони — штук 20. І перетягнути холодильник із кухні у вітальню.
У квартирі, крім дивана та газової плити, нічого немає
Після обіду я передзвонила з відмовою.
— Я так і думала, що ти мене підведеш! А я до тебе як до дочки поставилася. Забудь мій номер телефону і мене, — Інна Миронівна кинула трубку.
По телефону в агентстві "Благовєст" натрапила на квартирного агента Настю. "Неодмінно щось вам підшукаємо", — запевнила вона.
Після цього я дивилася "готельку" на Фрунзе за $320, потім — однокімнатну на вул. Туполева за $350. Обшарпані помешкання вимагали щонайменше косметичного ремонту. За огляд кожної квартири взяли 10 грн.
За тиждень агентство запропонувало квартиру на просп. 40-річчя Жовтня:
— Дві великі кімнати, окремий санвузол, нові меблі. І за все це платити всього 500 доларів. Cьогодні о 19.00.
Господар спізнився. Перепросив, відчинив двері.
— Ну ось так усе виглядає, — розмахує руками по голих стінах.
У квартирі, крім дивана та газової плити, нічого немає. Навіть ванна без раковини.
— А де ж обіцяний євроремонт? — запитує ріелторка Людмила з агентства "Благовєст". — Де пральна машина?
— Я хотів робити ремонт. Але вирішив, що і в такому вигляді можу заробляти по 500 доларів. Знайдуться люди. Платитимуть півтисячі, та ще й за власний кошт робитимуть ремонт, — пояснив господар.
Після шостої квартири я почала миритися з думкою про гуртожиток із тарганами й без води по вечорах. Але наступного дня спокусилася на будинок в Ірпені, за 40 хв від Києва.
З брокером Настею підходимо до будинку. Неподалік — із десяток людей, перешіптуються. Настя пояснює, що це ще одні клієнти. У будинку з житловою площею 50 кв. м дві великі мебльовані кімнати. Оплата щомісячна — по $400.
— На вулиці чекають люди, то ви маєте вирішити зараз, — повторювала Настя.
Пізніше з"ясувалося, що цю фразу вона казала всім, набивала ціну. Адже брокер бере 50% від місячної платні за оренду. За огляд в Ірпені платять 15 грн.
Ще десяток квартир мені не підійшли: то житло негодне, то господар ненадійний. Були й такі власники, які хотіли плату одразу за чотири місяці. Мовляв, помісячно не відчутно грошей. Я взяла тайм-аут. Живу в гуртожитку за 10 грн на добу.
Приїжджі готові жити в шумному районі
26-річна Зоряна Чиж знімає з чоловіком однокімнатну квартиру на вул. Зодчих у Києві.
— До столиці переїхали жити з Рівного торік у січні, — каже Зоряна. — Спочатку жили на Троєщині у кімнаті за 100 доларів. Через три місяці господарі почали правити на 50 доларів більше. Ми з чоловіком знайшли житло на Микільській Борщагівці.
За оренду сім"я щомісяця платить $300.
— Господарі обіцяли рік не піднімати ціну, але договорів ми не складали, — каже жінка. — Квартира шумна, бо Окружна дорога близько. Але за вісім місяців звикли. Та й недорого платимо по нинішніх мірках.
3 
1
Коментарі
5