— Шукали бюджетний варіант. Найдешевші квартири на першому поверсі, але на них найбільший попит. Їх потім облаштовують під крамниці, перукарні, салони. Ми свою квартиру купували ще в незавершеному будинку, — розповідає 28-річний Максим Голуб зі Львова. Разом із дружиною Юліаною, 29 років, придбав у новобудові однокімнатну квартиру без балкона.
У будинку є дев'ять поверхів. Помешкання Голубів розташоване на п'ятому. Має площу 48 кв. м.
— У більшості забудовників квадратний метр коштує 16–17 тисяч гривень. Ми знайшли за 12,5 тисячі, — продовжує Максим Голуб. — Усе наче влаштовувало. Будинок розташований у віддаленому районі міста, але це не проблема. Дружина там виросла. Працює медсестрою в лікарні, до неї можна дійти за 15 хвилин. Я на роботу машиною добираюся. Під'їзд сучасний, із сусідами скинулися на відеокамери. Квартира простора — кухня велика, ванна й туалет окремо. У коридорі поставили шафу-купе. На те, що немає балкону, особливої уваги не звернули. Забудовник переконував, що таке планування актуальне. Мовляв, клієнти просять.
Але жити без балкону виявилося незручно. Дружина скаржиться, що немає куди випрані речі вішати. Увечері хочеться подихати свіжим повітрям — доводиться спускатися у двір. Плануємо відгородити частину кухні, зробити лоджію. Питали у будівельників, чи реально зробити це. Кажуть, ваша квартира — робіть що хочете. Мабуть, гіпсокартонну перегородку поставимо. У сусідів двоє дітей. Вони теж хочуть балкон облаштовувати. Не мають місця, де ставити дитячі велосипеди.
Друзі купили однокімнатку в іншого забудовника. Там 11 квартир на одному поверсі. Ми теж цей варіант розглядали. Та дружина хвилювалася, що не приживемося в такому Шанхаї. Насправді, там значно краще планування — кухня з великим балконом, кімната середнього розміру, гарний коридор. Друг хоче на балконі облаштувати кабінет. Усі однокімнатні квартири мають площу від 38 до 54 квадратних метрів.
— Набридло щомісяця віддавати за оренду по 3,5 тисячі. За першої ж можливості вирішив купити однокімнатну квартиру. Дивився лише новобудови, не хотів жити після когось, — каже 33-річний Олександр Діденко з Полтави. Торік придбав власне житло за 400 тис. грн.
— Коли вибирав однокімнатку, розпитував знайомих про їхній досвід. Товариш купив квартиру в новому панельному будинку. Продав її за три місяці. Бо неякісно збудували, звідусіль дме. Ще й прилеглу територію не облаштували після здачі — калюжі по коліно, пройти ніяк.
У дворі лише парковка та кілька лав. Я вибрав квартиру в монолітно-каркасній багатоповерхівці. В таких будинках опорною конструкцією є колони та міжповерхові перекриття. Площа — 43 "квадрати". Дитина вже ходить до школи, вирішив робити перепланування. Замовив його ще на етапі будівництва, щоб зекономити. В результаті отримав велику кухню, вітальню, дитячу, суміщений санвузол і гардеробну. Задоволений, що маю власний котел. За комуналку плачу на 30 відсотків менше — порівняно з квартирою, що орендував.
Ще зникла проблема з водою. На п'ятому поверсі "хрущовки" відкривав гарячу, а з крана довго текла холодна. І все через лічильник, гроші спускав у каналізацію. Жив колись у квартирі-студії. Хоч витяжка була потужна, все одно одяг, постіль, меблі смерділи смаженим. У власному житлі влаштовує майже все. Із недоліків — шум від ремонту сусідів. Адже в новобудові ще не всі помешкання заселені. Не знаю, як років за чотири поведуть себе плитка, штукатурка та шпалери. Адже будинок просідатиме за будь-яких умов. Ще є одна проблема — земельну ділянку забудовник орендував у приватної особи. Після закінчення строку договору невідомо, хто платитиме за неї.
8 
35413
Коментарі