Що відбувається з українським контрнаступом: думки в західних ЗМІ

Британське видання The Economist аналізує, чому контрнаступ України йде повільно. І як ситуація на фронті поступово змінюється на користь українців. Редактор Джеймі Деттмер у Politico пояснює, чому йде повільно український наступ, що відбувається на полі бою, які ризики та перспективи війни. Gazeta.ua збирала думки про те, як бачать ситуацію на полі бою у західних ЗМІ.

"Повільний український контрнаступ"

Україна випробувала різні підходи під час контрнаступу, який вона розпочала 4 червня, і починає з'ясовувати, що працює, пише The Economist.

"Протягом останніх двох тижнів спостерігаємо, як ситуація поступово змінюється на користь України", - каже Ніко Ланґе, експерт з України на Мюнхенській безпековій конференції. Судячи з супутникових знімків, прогрес йде повільно. З ним погоджується сер Лоуренс Фрідман, британський військовий стратег: "Вони щось роблять, напружують росіян".

Успішна стратегія, за словами Бена Баррі, фахівця з сухопутних війн з Міжнародного інституту стратегічних досліджень, британського аналітичного центру, є поєднанням "глибокої битви та ближнього бою".

Україна використовує зростаючу якісну перевагу у високоточних артилерійських снарядах для знищення російських батарей. Боєприпаси більшої дальності, такі як ракети HIMARS та Storm Shadow, вражають логістичні та командні центри. Допрацьовані ракети С-200 зазвичай призначені для ППО. Їх використали 12 серпня для атаки на Керченський міст.

Ланґе вказує на частковий успіх України в районі села Урожайне у Донецькій області, де за допомогою недавно отриманих касетних боєприпасів основний російський шлях відходу перетворився на смертоносний перевалочний пункт. Олександр Ходаковський, командир російського батальйону в Урожайному, скаржився, що не отримує резервних військ для запобігання наростаючій катастрофі. Це свідчить, що російські сили в деяких районах зараз занадто пошарпані, щоб забезпечити підкріплення.

 

Коли російські сили відповідають контратаками, каже сер Лоуренс, вони часто видихаються. Російський наступ під Куп'янськом, у якому основну тяжкість дій несуть солдати-зеки, досі був винятком. Хоча українські позиції утримуються, російські бомбардування завдали великих руйнувань і призвели до евакуації цивільного населення 10 серпня.

Тим часом, на двох південних напрямках, у напрямку Мелітополя та Бердянська, продовжується шліфування. Велика проблема – прорив деяких із найбільш сильно замінованих районів в історії воєн. Міністр оборони Олексій Резніков заявив, що у деяких частинах фронту на кожен квадратний метр припадає п'ять мін. Це основна причина, за словами Ланґе, чому Україні доводиться концентруватися на вузькому фронті – вона не має достатньо саперів чи машин для розмінування, щоб атакувати кілька точок уздовж лінії фронту. 200 інженерних бригад ЗСУ розпочали контрнаступ, маючи близько 30 військових у кожній. Але сапери, які проводять розмінування вручну, часто одержують поранення або гинуть. В одній з недавно звільнених саперних бригад залишилося лише п'ять саперів.

Рєзніков благає союзників дати обладнання для розмінування та провести навчання, але жодна армія світу не стикалася з такою проблемою з часів Другої світової війни. Досвіду і спорядження мало. Сили НАТО навчилися поводитися з мінами в Афганістані. Але масштаби в Україні, каже Баррі, нагадують битву при Ель-Аламейні 80 років тому, коли німецький генерал Ервін Роммель заклав мільйон мін. Британцям знадобилося 10 днів, щоб прорватися, маючи величезну перевагу в артилерії, контроль над небом і безліч танків для розмінування, чого в України немає.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Контрнаступ можна буде оцінити в кінці року" - старший лейтенант Армії оборони Ізраїлю

Українські далекобійні удари можуть прокласти шлях до серйозного прориву. Незабаром Німеччина може допомогти приблизно з 400 крилатими ракетами TAURUS, які загрожуватимуть більшій частині окупованого Росією Криму. Ланге каже, що російські активи, такі як самохідні гаубиці та ударні вертольоти КА-52, знищуються. На початку війни Росія мала близько 100 КА-52. Нині їх залишилося 25.

Росія робить ставку на утримання першої лінії оборони. Якщо друга та третя виявляться крихкими, як підозрюють деякі експерти, вирішальним може стати продавлювання.

"Зціпіть зуби і терпіть"

Очікування від контрнаступу України від початку були надто високими, пише в Politico Джеймі Деттмер.

Зараз, коли воно наближається до свого третього місяця, без будь-яких ознак значного прориву, складається враження, що ми знову у тяжкому становищі, у війні на виснаження, яка ризикує вичерпати терпіння нетерплячих союзників Києва, на що Кремль сподівається.

Як зазначив американський військовий стратег Едвард Латтвак: "Війна в Україні вступила в період "зціпіть зуби і терпіть", оскільки вона бореться з великою державою, яка спробувала її завоювати за тиждень, але не змогла, і тепер прийшла до затяжної війни".

 

Оптимісти вважали, що контрнаступ повторить успіх минулої осені, коли Україна досягла приголомшливого та швидкого успіху під Харковом, коли російська оборона впала. Але Київ також відповідає за оптимістичний прогноз швидкого прориву.

Протягом більшої частини весни, перед контрнаступом, глава ГУР Кирило Буданов серед інших надто впевнено проголошував перспективу, говорячи про майбутню "вирішальну битву". Буданов навіть ігнорував прохання МЗС України пом'якшити прогнози на успіх.

Президент Володимир Зеленський щосили намагався утримати хитрий баланс, зберігаючи перспективу завдати вирішального удару, щоб зміцнити довіру Заходу, забезпечити надходження техніки і зброї, а також стримати очікування. Однак про останню версію він згадав надто пізно, як і міністр Резніков, який наприкінці весни занепокоївся, що надії "явно перегріті".

Їхнім зусиллям не сприяли американські генерали у відставці, розповідаючи, що Україна незабаром зможе націлитись на Крим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська армія тисне на російські позиції. Буде прорив" ‒ британський підполковник

Ще однією причиною помилкового оптимізму Києва було нерозуміння, що російська армія швидко навчається на власних помилках і коригує курс. Всього за кілька тижнів до початку контрнаступу Джек Уотлінг і Нік Рейнольдс, два найвдумливіших військових аналітика цієї війни з Королівського інституту об'єднаних озброєнь RUSI, виступили з попередженням про можливі збої в наступі, докладно описавши навчання Росії, відзначивши змінену базову техніку піхоти, тактику артилерії, що дозволяє снарядам вражати українські цілі протягом кількох хвилин після виявлення.

Вони також відзначили інші зміни, зокрема "швидкість, з якою російська піхота копає землю, і масштаб, з яким вони покращують свої бойові позиції". Тактика бронетехніки Росії також змінювалася, оскільки вони почали використовувати танки для підтримки вогневої потужності піхотних сил з безпечних відстаней, замість того, щоб накопичувати їх для незграбних шокуючих атак.

Інша поширена тактика, пишуть автори, "у тому, що росіяни відступають із позиції, на яку нападають, а потім насичують її вогнем, як тільки українські війська намагаються її зайняти". Ця тактика, а також фаланга щільних і значних оборонних рубежів, які РФ розмістила на півдні, у центрі контрнаступу, ось що зараз гальмує Україну.

Українським силам доводиться боротися з нашаруваннями різних протипіхотних та протитанкових мін у Запорізькій та Донецькій областях, включаючи фугаси ПФМ-1, які тисячами можуть бути розкидані мінометами, вертольотами та літаками, не вибухнувши, вдаряючись об землю. Ці мінні поля можуть мати глибину до 16 км та легко поповнюються, коли вторгаються українські сапери. За деякими оцінками, замінована територія України вдвічі перевищує площу Португалії. Іноді там до півдюжини мін на квадратний метр.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є три сценарії завершення війни в Україні" - Юрій Пойта

В Україні зараз мало часу, щоб спланувати прорив російських оборонних рубежів, глибина яких у деяких місцях до 30 км, а потім у повній мірі скористатися будь-яким серйозним проривом до того, як погода знову зміниться за кілька місяців. Поки після кількох тижнів боїв вони просунулися лише на кілька кілометрів у ключових місцях. На першому етапі контрнаступу вони зазнали значних втрат у вигляді бронетехніки, поставленої з Заходу. Другий етап з використанням піхоти для пошуку шляхів через рубежі поки що також не увінчався значним успіхом.

Все, що змогла зробити Україна – просунутися на дюйм уперед. Але, за словами фронтовиків, бойовий дух залишається високим, переважно серед 10-го корпусу, який недавно розгорнув і пройшов навчання на Заході.

 

Перший план полягав у тому, щоб розгорнути 10-ту дивізію тільки після того, як будуть досягнуті основні оборонні рубежі, але її потрібно було ввести раніше – це свідчення жахливої та трудомісткої роботи, з якою зіткнулися українські солдати. Не дивно, що багато хто з них незадоволений скаргами Заходу на їх повільний прогрес.

В Україні не було іншого вибору, окрім як відійти від стандартних західних інструкцій щодо комбінованої тактики ведення бойових дій, оскільки ключові елементи озброєння, необхідні для її проведення, не були надані Заходом - літаки F-16 та ракети великої дальності.

Захід сковував українців ще до того, як пролунав стартовий постріл, навчаючи їх воювати у стилі НАТО, але відмовляючи їм у необхідних для цієї роботи системах озброєння. До того ж Захід завжди прагнув до того, щоб Зеленський почав діяти. І союзники були розчаровані, коли він відклав контрнаступ із весни на літо, лобіюючи збільшення західних поставок.

Отже, без явних ознак прориву, схоже, пора повернутися до дошки планування для наступного бойового сезону навесні, на випадок, якщо успіх не настане найближчим часом. Зрештою, пілоти, які зараз тренуються на F-16, не будуть готові до наступної весни. На той час американці, можливо, подолають своє небажання постачати ракети більшій дальності.

Але якщо цьогорічні політичні розрахунки були важкими, оскільки наближаються президентські вибори в США, важливо пам'ятати, що в 2024 році вони будуть ще більш обтяжливими, оскільки в розпалі буде спекотний і вибухонебезпечний сезон виборів до Білого дому, що, можливо, відверне увагу адміністрації Джо Байдена, і ускладнить завдання досягти від Конгресу згоди з питань безпеки та економічної допомоги. А вони будуть потрібні Україні.

Як зазначив Луттвак, "Україні не потрібно здобувати велику перемогу, щоб вийти з війни незалежною нацією, достатньо наполегливості". Питання ніколи не стояло про завзятість України, проте до наступного року ризики зростуть - чи вистачить у Заходу стійкості та волі до перемоги?

×