Наша родина на кожні новорічні свята ставила ялинку. Іграшки для неї привіз дідусь Коля із Китаю, він був військовий і служив там. Деякі купив у Москві. Серед них були кулі, виготовлені з намиста космічні супутники, кораблі. Найбільшим задоволенням було витягати з картонних коробок іграшкових діда і бабу, їхню онучку, самовар, піч, різні овочі, тварин. Уся ця казка потім розігрувалася на ялинці. Новорічні іграшки дідусь і бабуся подарували моїм синам, і в нас вони згоріли під час пожежі на даху сарая.
Щороку я, мала, розрізала ножицями торбу Діда Мороза, якого ставили під ялинку. Шукала там щось незвичайне, але батькам не могла пояснити, що саме.
Під ялинку завжди клали мандарини й цукерки. А 1969 року вранці 1 січня там стояла таріль із виноградом. Ми з меншою сестрою Олею навіть уявити не могли, що взимку є таке. Спробували по кілька ягід і поставили назад. Навмисне запрошували гостей, щоби похизуватися дивом. Друзям давала скуштувати по одній ягоді, доки не бачили батьки. Скінчилася ця історія тим, що мама викинула залишки, бо виноград просто згнив. Звідки взялися ягоди, й досі не знаю. Мама тоді не розповіла, а вже її нема. Здогадуюся, що виноград принесла з технікуму, де викладала. У неї тоді вчилися діти водія голови райвиконкому і час від часу дарували якісь дефіцитні продукти.
9 
1
Коментарі