15 січня о четвертій ранку Марія та Микола Бурдюки із села Засулля Лубенського району прокинулися від гуркоту у ворота. Стукала сусідка Наталія Давиденко з чоловіком. Із вікон своєї хати вони побачили, як у Бурдюків горить сінник.
— Микола вибіг у двір і взявся від жаху за голову. Сіно палало, шифер на сіннику тріщав. Сусіди під ворітьми вже з відрами стояли, — розповідає Марія Миколаївна.
Дерев"яний сінник 7х4 м розташований на задній частині двору за 12 м від хати. Там зберігалося 3 т сіна для корови на зиму. Поряд стояв сарай із поросятами, коровою та курками.
— Галя Соляник у халаті прибігла гасити. Інші сусіди підключили шланг і почали заливати вогонь, решта носили воду з колодязів. Я викликала пожежників. Вони приїхали через 30 хвилин. Якби не сусіди, вогонь перекинувся б на сарай чи хату, — розповідає господиня.
Жінка каже, що в пожежників під час гасіння не стало води. Додатково викликали бригаду насіннєобробного заводу.
— На ранок пожежники вимагали бензин у сільради. 30 літрів відвезли лубенським, а 10 — на насіннєобробний завод. Допомагали підприємці й депутати, — каже Марія Бурдюк.
Вона упевнена, що це підпал. Та хто вчинив його, не знає.
— У нас немає ворогів. Усі сусіди збіглися нам на допомогу, — крізь сльози говорить Марія Миколаївна. — Сусідка знайшла на межі городів неподалік мого двору пластикову пляшку з бензином, а по чужому городу сліди ведуть до річки.
Бурдюки показали пляшку дільничному. Нині палія розшукають.
— Шість прицепчиків мокрого сіна перевезли з двору. Воно ще й димить, — плаче господарка. — Добре, що кум Микола Якименко 200 кілограмів нам дав, а то корову нічим було б годувати.
Нині тонна сіна коштує тисячу гривень. Аби догодувати корову до весни, докуповуватимуть ще 2 т. Чекають зарплатні. Марія — оператор котельні місцевої амбулаторії, Микола — безробітний. Він 40 років пропрацював водієм автобуса.
4 
35413
Коментарі