— Раніше такого поняття не було — репетиторство. Іноді діти ходили на додаткові заняття. Хтось хотів поступити у престижний вуз, а чиїсь батьки прагнули зробити з дитини вундеркінда з тієї ж англійської мови, — говорить Катерина Терищук, 66 років. Із 1995-го по 2000-й працювала завідувачкою Миргородського міського відділу освіти.
— Система освіти змушує і вчителів, і дітей займатися репетиторством. У 8–11 класах має бути не більш як 10 предметів. А зараз — 22–24. Виходить, що у школі дають знання про все, і ні про що конкретно. У той же час кожен учитель вимагає від школяра певного рівня знань. От і переплітаються з одного боку бажання вчителя підзаробити, а з іншого — неможливість дитини фізично засвоїти знання, які вимагає шкільна програма. Це провокує в учнів неврози, психічні розлади.
Який тут може бути вихід?
— Треба переглянути кількість предметів у школі. У молодших класах дати ази знань. Потім із дітьми працювати диференційовано, як це роблять у багатьох країнах світу. Школа має давати те, до чого в учня лежить душа. Залишити математичний, природничий цикли предметів і обов'язково фізичний розвиток.
Чому раніше репетиторства було менше?
— Освітяни мають мізерні зарплати і компенсують їх додатковими заняттями. Раніше було інше ставлення до цього в системі освіти. Якщо дитина має слабкі знання, значить учитель недопрацював. У школах організовували факультативи із різних предметів. Усі, хто хотів, могли на них ходити безкоштовно.
У селах теж наймають учителів?
— У селах учителі відповідальніше ставляться до роботи. Та й населення значно бідніше, не в кожного є кошти платити за репетиторство. І діти в селі інші. Вони привчені до праці, відповідальніші. До того ж у селі не у всіх є інтернет. Там діти працюють із книжками. А підручник дає глибші знання. Зауважте, сільські учні, які не наймають репетиторів, не гірше міських вступають у престижні вузи.
2 
1
Коментарі