— Отака була автостанція — люди грілися, білєти в касі брали, а тепер їй кінець. Зосталася сама парикмахерська всередині, — говорить Тамара, років 45. Одягнена у зелений пуховик.
У п'ятницю, 27 січня, стоїть на порозі автостанції №2 у райцентрі Пирятин. Поруч подруга Ніна і двоє студенток. На вулиці -15°С.
Рік тому автостанцію закрили, приміщення віддали в оренду приватному підприємцю. Там був магазин електротоварів. Зачекати автобуса чи погрітися людей не пускали. Близько місяця тому магазин закрили. Селяни знову можуть зайти всередину. Власники автостанції підприємство "Полтаваавтотранс" кажуть, зал очікування тимчасовий. Приміщення планують продати.
— Людей ганяли, як собак. Тепер боїмося лишній раз всередину заглянути. Автобуса ждемо у кафе "Алмаз" — пива поп'ємо, по пиріжку з'їмо, — розповідає Ніна. — Сьогодні приїхали на базар автобусом, а люди кажуть, назад на села не повезе, поламався. Таксі шукаємо. По 30 гривень треба дати, щоб додому доїхати.
За 5 хв. під'їжджають "жигулі". Жінки домовляються з водієм.
Біля автостанції є ринок, кілька аптек, кафе. У приміщенні порожньо. Під стінкою чотири лавки. Сидять троє людей.
— Їхати у село Вишневе, то за 25 кілометрів від Пирятина. Останній автобус пішов в обід. Не встигла, тепер братиму таксі, — каже жінка, не називається. — Часники як хотять, так і їздять. У водітєля розклад питаємо, більше нігде. Білетів зроду не бачили, тикнеш гроші, ото й по всьому.
Туалету при автостанції немає, тільки вуличний за ринком. Він безплатний. У жіночому туалеті обмерзли двері, не зачиняються. У чоловічому їх немає взагалі. Питаю, де платний. За 50 коп. показують за кафе "Алмаз". Там також обмерзли двері, жодні не закриваються.
— Раз іду, бабка, років 80, на морозі труситься. Жалко дивитися, — говорить 43-річний Сергій Бублик, торгує на ринку. — Ото через дорогу, де брьовна лежать і кирпичі, моя стройка, — показує на недобудований дім. — Прокидаюся о шостій, вийду на вулицю, повно людей сидить, хто на камінні, хто так на землі. Мужики по 45-50 років ідуть у двір попісяти. Кажу, в себе на порозі робили би таке? Як почалися дощі, стоять люди під кафе мерзнуть, ждуть, поки відкриється. Восени перед автостанцією поставили лавки. Ото вони снігом прикидані, — показує рукою. — Чотири тисячі гривень з лишком витратили. Спочатку забили залізні основанія. У дощ і сніг люди тулилися на тих шпиках. Тільки за місяць дерев'яні рейки на лавку набили.
Біля автостанції спиняються автобуси, що йдуть у напрямку Вишневого. Якщо їхати на села Березова Рудка, Вікторія, стають у центрі Пирятина. На зупинці немає лавок, накриття.
— Сідатиму на сніг, немає сили встояти. Примоститися ніде, — розповідає Євдокія Науменко, 75 років. Підкочує тачку на коліщатах до будівлі неподалік автостанції. — Наші люди біля магазину ритуального стоять. Там легше таксі зловити.
40 відсотків автостанцій збиткові
Торік на Полтавщині закрили дві автостанції — у Пирятині і селі Покровська Багачка Хорольського району по трасі Київ — Харків.
— Автостанція у Пирятині не працювала. Перевізники туди практично не заїжджали. Нелегали забирають людей поза углами. Автостанція працювала в збиток, тому вирішили закрити, — говорить Микола Дузенко, заступник директора товариства "Полтаваавтотранс". — 40 відсотків автостанцій в області збиткові. Це через нелегальних перевізників. Тільки з Полтави іде багато нелегалів — "Зелений слон", "Владислав" (приватні перевізники. — "ГПУ"). Автостанція живе за рахунок того, що продає квитки. У зимовий період утримувати приміщення складно. Дотацій від області не маємо, бо колективне підприємство.
На Полтавщині 38 автостанцій. Щороку ремонтують одну-дві. Наприкінці минулого року почали реконструкцію автостанції "Хорол-1". Зробили капітальні ремонти у містах Лохвиця, Гадяч, Кременчук, Миргород, селищі Велика Багачка.
2 
1
Коментарі
1