"Постєлі ставлять на тисячу чоловік"

 

— Друг під Полтавою на 40 квадратних метрів недавно сховище закінчив строїти. Найняв обичних будівельників. Я кажу: "Вони ні бум-бум у таких технологіях". А він кривиться: "На Рубльовці ремонти робили. Бункер для них, як сємєчки". Надіється у тому бункері кінець світу пересидіти, — каже полтавець, інженер 50-річний Валерій Андрійович.

Говорить, багато заможних полтавців, наляканих інформацією про кінець світу у своїх господарствах збудували бункери-сховища. Жителі багатоповерхівок стали прибирати підвали під будинками, розчищати їх, виносити зайве.

— Багатеньким строітєлі зводять звичайні кірпічні стіни, вентиляцію роблять як попало, — продовжує. — Виходить, строять не бункер, а погріби обичні. Наносять туди консервів, кроваті ставлять. Сміхота. У такому хіба кілька годин висидиш, як щось дійсно станеться.

У Полтавському обласному управлінні надзвичайних ситуацій говорять, будувати сховища на власному подвір'ї — дозволено. В обласному центрі є п'ять сховищ, котрі вважають найкращими. Вони на території полтавських заводів: автоагрегатного, турбомеханічного, медичного скла, у дитячій міській клінічній лікарні, під вокзалом "Полтава-Південна". Можуть умістити від 100 до 1200 осіб.

11 грудня о 9.00 Петро Сінтяй, 58 років, зі штабу цивільного захисту Полтавської дирекції Південної залізниці проводить до протирадіаційного укриття під вокзалом "Полтава-Південна" на пл. Слави, 1.

До головної кімнати сховища ведуть два коридори, розділені герметичними залізними дверима. Стіни наполовину пофарбовані в синій колір. Біля них — дерев'яні лави.

— Їх поставили, щоб більше людей сховати, — відкриває двері до головної кімнати Петро Леонтійович. — Хоча, через маленьку площу більш як 100 осіб в укритіє не влізе.

У головному приміщенні термометр показує +17°С. У кімнаті — 10 столів, за кожним по два стільці. На стінах — дерев'яні стенди. Усюди тхне фарбою.

— Постєлі ставлять у бункерах на тисячу чоловік. У нас тільки сидіти прийдеться, — сміється. — Єслі довго перечікувати, то можна класти на стільці дошки і дрімати по черзі.

Біля головної кімнати — старий телефон. Під стелею сховища проходять труби з невеликими отворами.

— Вони ганяють повітря, яке береться з вулиці й очищається спеціальними фільтрами, — проводить до вентиляційної кімнати. — Ризику отравиться немає.

У сховище заходить чоловік років 50, представляється Василем Івановичем. Підходить до обладнання для забору повітря.

— Єслі в бункері пропаде світло, воздух вручну добувається, — крутить великий важіль на обладнанні. Воно сильно шумить. — Півчаса одна людина може крутити, а потом мінятиметься.

В укритті — два туалети, запасний вихід, комора для продуктів.

— Як біда случиться, то за 12 годин сховище підготуємо, — каже Петро Сінтяй. — Два-три дні можна пересидіти. Стіни і стеля — близько метра завтовшки, сдєлані з бетону і рейок. Можуть серйозний взрив видержать.

Одне з кращих сховищ міста — біля дитячої лікарні у провул. Рибальському 10а. Над укриттям — велика гірка. Узимку там діти катаються на санях.

— Дітвора наїздить такого, що потолок укриття іспортить. Я раньше ганяв, а врачі кажуть: "Та хай їздять", — проводить до бункеру Микола Довгопол зі штабу цивільного захисту лікарні. — Раз хтось із пацанів через вентиляцію всередину заліз. То після того прийшлося дополнітєльні двері ставить.

Показує облаштовану операційну кімнату, буфет, чотири баки для води — кожний на 1 тис. л.

— Як станеться біда, то спасешся, — говорить. — У місті на содєржаніє сховищ мало грошей виділяється. Через те з каждим роком розрушаються.

Найвідоміше міське сховище — під будинком побуту на вул. Леніна. Зводили для керівництва міста. Були 53 телефонні лінії, в укритті лежали килими, стояли меблі. За приміщенням ніхто не доглядає. Через розбиту вентиляційну шахту туди залазять наркомани та бомжі.

Працівники штабів цивільної оборони кажуть, вказівок готуватися до екстреної ситуації найближчим часом не було.

×