На бронетранспортері сидять друзі-курсанти Мінського суворовського училища Павло Гапоненко і Володимир Москівець. Це фото 1978-го. Хлопці разом проходили навчання в літніх військових таборах. Обоє вихідці з Лохвиччини — Гапоненко з Лохвиці, Москівець із села Яхники. До училища вступили 1977-го, навчалися в одному взводі, сиділи за однією партою.
У школі N2 Лохвиці, де навчався Гапоненко, учителі Любов Шагановська та Леся Солохіна створили куточок його пам"яті. Серед експонатів — лист Володимира Москівця командуванню училища. У ньому він пише: "Після Мінського суворівського ми поїхали навчатися в Харків. Я — до вищого військового авіаційного училища зв"язку, Паша — у гвардійське вище військове командне танкове училище. 1983-го ми одержали лейтенантські погони й роз"їхалися служити до військ. Паша служив у групі радянських військ у Німеччині, потім на Далекому Сході".
1995 року начальник розвідки майор Павло Гапоненко у складі звідного полку морської піхоти воював у Чечні. 25 травня під час розвідувальної операції закрив своїм тілом БТР-80 від протитанкової гранати. Ціною свого життя порятував відділення у складі 10 чоловік і бойову машину з екіпажем.
14 лютого 1996-го Гапоненкові посмертно присвоїли звання Героя Російської Федерації.
Цього року 11 вересня в Лохвиці відкрили дві меморіальні дошки Павлові — на будинку на вул. Пріліпіна, де жили Гапоненки, та на школі N 2, де він навчався.
Павло був єдиною дитиною в сім"ї.
— Батько Паші помер у 2003 році, — говорить сусідка Гапоненків Марія Дзеря, 71 рік. — Мати жила бідно, отримувала невисоку пенсію. Лише під кінець її життя приїжджала жінка з Владивостока (можливо, журналістка), яка добилася, щоб їй дали надбавку за загиблого сина. У нашому військкоматі їй сказали, що син-герой Росії — ворог, і ніякого права на пільги за сина вона не має. Із могили Паші вкрали металеві вази. Мати 2007-го втопилася в колодязі, хоча була сильною, твердою жінкою.
У Павла Гапоненка залишилася дружина, син і донька. Вони живуть у російському місті Бєлгороді.
8 
35413
Коментарі