"У кімнаті холодно, ходжу у валянках, — схлипує 80-річна Клара Правдолюбенко з міста Червонозаводське Лохвицького району. — Під трьома одіялами сплю. Постіль льодяна. Ложу три пластикові бутилки з кип"ятком під одіяло. Так гріюся. Або газову плиту включаю — тоді дихать нічим. Шість тисяч гривень на котел треба. Це великі гроші".
У Червонозаводському тепло не подали в 591 квартиру — майже третину помешкань міста. Холодні батареї і у відділенні водолікарні, ПТУ N32, Будинку культури, частково в музичній та школі N1. Загалом у Червонозаводському 1,4 тис. квартир, які обслуговує комунальна служба міста. Більшість сімей встановила індивідуальні газові котли й нині не мерзнуть.
Раніше півміста опалювали котельні місцевого цукрового заводу, решту — спиртзаводу. Кілька років тому цукрозавод передав котельню на баланс міста. Навесні цьогоріч через борги її відключили від газопостачання.
— У "Полтавгазі" сказали, що до першого грудня тепла може й не бути, — каже міський голова Віталій Сидоренко, 41 рік. — Окрім боргів цукрового заводу, є борги населення. Ніхто не збирається платити. А в міському бюджеті грошей на погашення немає. Повертати борг нікому.
Цьогоріч "Лохвицький спирткомбінат" відмовився опалювати майже половину квартир міста. Щоб їх обігріти, з держбюджету виділили 3 млн грн для встановлення восьми міні-котелень. Збудували одну — для школи N2. Сім котелень обіцяють ввести в експлуатацію до 1 листопада. Вони обігріватимуть вісім будинків. А не підключать до котелень 15, більшість мешканців яких встановили індивідуальні котли. Проте в них є 43 квартири, власники яких не мають грошей на проведення індивідуального опалення. Це переважно пенсіонери. Деякі з них змушені зимувати в родичів.
Їду до тієї частинИ міста, де встановлюють нові міні-котельні. Тут робітники газової служби зварюють труби.
80-річна Ганна Невідома живе в будинку N7 по вул. Червоноармійській. Тепло до її квартири обіцяють пустити від нової міні-котельні. Зараз жінка опалює оселю електричним обігрівачем, який придбала за 278 грн. У квартирі +22°С.
— Воно то тепло, тільки ж за свєт дорого платити, — каже пенсіонерка. — Хотіла поставить газовий котел, так грошей немає.
46-річна Антоніна Сухонос із двокімнатної квартири по вул. Червоноармійській, 13а також чекала, що її будинок підключать до міні-котельні.
— Та мені сказали, що це дорого й нам нічого не робитимуть. Люди спохватилися й почали проводити індивідуальне. Ми тиждень тому поставили котла, — розповідає жінка. — Грошима допоміг директор хлібозаводу, де працює мій чоловік. Загалом індивідуальне опалення нам обійшлося в 3,5 тисячі гривень.
Щоб встановити індивідуальне опалення в квартирі, жителі Червонозаводського платили від 3,5 до 9 тис. грн у залежності від розмірів житла, якості труб та марки котла.
— Оце поставили собі в хати замєдлєнну бомбу, — каже Антоніна Сухонос. — Бо встановлення котлів ніхто толком не перевіряє.
Будинок N14 по Червоноармійській від"єднали від загальної тепломережі, бо в більшості квартир установили котли. У сім"ї Омеляненків із двокімнатного помешкання N2 грошей на опалення не вистачило.
— Купили собі калорифер за 240 гривень, — виходить на поріг квартири босий, у спортивних штанях і светрі Андрій Омеляненко. — Спимо з жінкою і двома дітьми, яким по 10 і 11 років, в одній кімнаті. Вкриваємося ватяними одіялами. Для моєї квартири на встановлення опалення треба до дев"яти тисяч гривень. Таких грошей не заробляємо. Я працюю слюсарем, а жінка — шліфувальницею.
Сусідній будинок N13 також відключили від теплопостачання. Цієї зими тут мерзнутимуть жителі вісьмох квартир. Серед них і 69-річний Микола Лютий.
— Живу сам у чотирикімнатній квартирі. Вмикаю газову плиту, відкриваю в кухні двері й топлю. А як грітимуся в морози, не знаю, — Лютий запрошує до кімнати. В оселі темно, бо чоловік позабивав вікна ковдрами й целофаном. На ліжку лежать зшиті три товсті простирадла. У центрі кімнати — обігрівач.
— Син Валентин поїхав на заробітки до Києва, — каже Микола Єгорович. — Може, заробить на котла.
Коментарі