У Полтавському обласному архіві віднедавна пропонують нову послугу — самостійно досліджувати власний родовід. Метричні книги та сповідні відомості видають у читальному залі. Грошей за це не беруть. Раніше за пошуки інформації треба було платити від 20 до 1000 грн. Працівники архіву кажуть, щороку дедалі більше людей цікавляться, ким були їхні родичі.
Своє генеалогічне дерево досліджує полтавський психотерапевт Віталій Закладний, 55 років. Розшукав рідню до четвертого коліна. З'ясував, предки породичалися із сім'єю письменника Миколи Гоголя.
— Чотири роки тому подарували журнал "Єпархіальні відомості". Там друкували список церковних книг, які зберігаються у Полтавському архіві. Згадав, рід по батьковій лінії пішов із хутора Закладні Миргородського повіту. Відкриваю журнал — є такий хутір, — розповідає Віталій Петрович. — Звернувся до архіву. За кілька днів прийшов, архіваріус аж світиться від щастя, несе отакенний фоліант, — розводить руки на 30-40 см. — Усередині гусячим пером списаний. На четвертій сторінці запис: "У рекрути прийнятий по набору, значиться Іван Кирилович Закладний, от роду 28,5, ростом 2 аршини і 5 вершків, з козаків". Можливо, то мій предок у сьомому поколінні.
Психотерапевт показує з монітора ноутбука карту Полтавщини 1850 року. Між тодішніми хуторами Яреськи і Сагайдак було родинне поселення Закладних. Предки психотерапевта по батьковій і материній лініях — козаки. Служили у Миргородському і Полтавському полках. У роду були дворяни.
— Недалеко від нашого хутора жив Харлампій Півінський, дворянин, торгував спиртним. Оцей Харлампій Петрович — рідний дядько Миколи Гоголя. Його рід поєднався з нашим: Півінський віддав дочку Химу за козака Івана Бражника. Це мої прадід і прабаба. Виходить, Микола Гоголь мені далекий родич. За дочку в придане Півінський дав млин і шмат землі. Було, їдемо з дідом на батьківщину, повертаємо навпроти Диканьки у сторону Михайлівки. Там старий ліс. Дід лягав на землю обличчям до неба і повторював: дітки, то наша земля, наш ліс. Є озеро Бражниківське, теж належало родині. Коли прийшла радянська влада, всі статки забрали.
Нещодавно Віталій Петрович знайшов рукописну книгу свого родича Самсона Закладного. У ній описане життя трьох поколінь від 1860 року.
— Не один я цікавився родоводом, — сміється. — В інтернеті побачив рекламу — введіть прізвище мами, бабусі, папи, відішліть СМС. Повівся на це діло. Закінчилося тим, що злизало всі гроші з рахунку. Оголошення в інтернеті — розводілово.
Найважче дослідити рід корінним полтавцям
Аби розшукати рідню, варто знати прізвища, імена, по батькові родичів, район, де жили, що робили. За самим лише прізвищем знайти дані неможливо. Уцілілі метричні книги і сповідні відомості зберігають у Полтавському обласному архіві. У них є записи до 1918 року.
— Частіше звертаються старші люди з цікавості, — говорить 53-річний Володимир Коротенко, головний спеціаліст відділу інформації й використання документів Державного архіву Полтавщини. — Просять підтвердити, що родичі належали до генеральської сім'ї царської армії чи були дворянами. Іноді виявляється, предки не генерали, а офіцери, не дворяни, а козаки. За документами, що є у нас, можна простежити до дев'ятого-десятого покоління, максимум — до 12-го. Але не зі всіх районів збереглися документи.
До середини ХVІІІ ст. є сповідні відомості церков, які тепер належать до складу Пирятинського і Гребінківського районів. Їх найбільше. По середину ХІХ ст. існують метричні книги населених пунктів Гадяцького і Лохвицького районів. Із Новосанжарського і Кобеляцького документів найменше.
— Найважче дослідити рід корінним полтавцям, — продовжує Володимир Васильович. — Архівні документи зберігали у приміщенні сучасного краєзнавчого музею. 1943 року, коли фашисти відступали, спалили весь центр Полтави. Від архіву практично нічого не лишилося.
Генеалогічні дерева полтавці складають самі. Фірм, які надають такі послуги, в обласному центрі немає. Полтавщина — регіон, де живе найбільше потомків дворян.
2 
1
Коментарі