Людина-гівно

Бюрократизм чиновників — чи не найболючіша тема для журналістів. Аби добути якусь елементарну інформацію, потрібно ледь не півдня висидіти під кабінетом посадовця. У цей час він може імітувати бурхливу діяльність — розмовляти по телефону, жартувати з секретаркою, бігати з кабінету в кабінет. На журналіста йому начхати.

Подібне ставлення зумовлює аж ніяк не посада. А лише його власні людські риси. Бо якщо людина — гівно, то на будь-якій посаді вона поводитиметься подібним чином.

В обласній санепідемстанції цікавилася станом води на пляжах. Спочатку керівник відділу годував мене "завтраками". Коли ж на третій день мені набридло чекати обіцяної інформації — сказав, без керівництва розповідати про це не буде. Я таки вийшла на його керівника, той його "нагнув", і за кілька годин у мене були дані. А якби станом пляжів поцікавився звичайний громадянин? Та його послали б.

Асадчев завжди знайде час на розмову

Із цієї причини ми всі в редакції дуже шануємо губернатора Валерія Асадчева. У яку б пору до нього не телефонував журналіст на мобільний (не через приймальню чи прес-службу), він завжди знайде час на розмову.

Хочеться кричати від обурення, коли чую з уст чиновника чергову фразу: "Без дозволу керівництва не коментую". Не второпаю — з якої причини. Бо вже наперед знаю, що той самий начальник скерує мене до того ж підлеглого, який без його дозволу не коментує.

Шановні, і як після цього вважати, що наші посадовці не бюрократи?! Та бюрократи вони, ще й страшенні. Без папірця, без дозволу й кроку не зроблять.

×