Близько шостої вечора в селі метушня: женуть корів із пасовиська, торохкотять возиками до пункту прийому молока. За годину все затихає, і люди сходяться до клубу на кіно. Таку картину щоразу спостерігає 53-річний кіномеханік Микола Калатур з Лубен. Він службовою "таврією" привозить до сільських клубів Лубенщини фільми.

У село Солониця 31 жовтня він привіз російську стрічку "Фартовий". Директору будинку культури Іванові Кіріченку віддає власноруч написані афіші наступного сеансу, щоб той порозвішував у селі. На проволоці до цвяхів на сцені вони підвішують екран. Знизу Калатур ставить стіл. На нього — DVD-програвач, відеопроектор, підсилювач та два маленькі динаміки.

— Раніше крутив плівкове кіно. У 1998-му кінофікація занепала, мене скоротили. Поновили три роки тому, коли обласне управління культури за 14 тисяч гривень придбало цю апаратуру. Наш відділ культури взяв її в оренду, — розповідає Калатур. — Користуюся лише ліцензійними DVD-дисками. Інших форматів програвач не читає.

Основні глядачі — до 30 років. Дорослі за сеанс платять 2 грн, діти — гривню. Калатур отримує 50% від місячної виручки. За місяць заробляє до 200 грн. У вільні від кінопоказів дні підробляє сторожем на пункті прийому металобрухту.

— Найбільше заробив за літо, коли показував "Дев"яту роту". На неї сходилися й старі, й малі. У кінці підходили, казали: "Спасибі вам, дядьку, за кіно!" — хвалиться Микола Володимирович. — Дорослі найбільше люблять американські кінокомедії, а діти мультик про Шрека. Усяку там порнуху я не показую, хоч інколи й просять.

Диски з фільмами чоловікові видає відділ культури. Інколи купує сам. Має їх до 30.

— Із репертуаром найбільше проблем. Було, привезу якийсь новий фільм. А люди на нього не йдуть, бо вже подивилися вдома на піратських копіях, — жаліється чоловік. — Восени й узимку стараюсь показувати короткі, півторагодинні фільми. Бо глядачі довго не витримують, мерзнуть. Із 52 клубів району взимку опалюються тільки п"ять.

Виконувач обов"язків генерального директора обласного об"єднання кіновідеопрокату 58-річний Микола Січкар говорить, що кіно показують ще в чотирьох районах області: Миргородському, Лохвицькому, Оржицькому та Кременчуцькому. Усього для Полтавщини придбали вісім відеопроекторів. По два нині в Полтаві та Миргороді.

— У майбутньому плануємо хоч по одному закупити для всіх районів, — зазначає Січкар. — Він коштує до 12 тисяч гривень. Поки що в нас немає таких грошей.

У селах Пирятинського району показують фільми на кіноплівках. У решті районів стара апаратура збереглася, та відділам культури нічим оплачувати роботу кіномеханіків. Там кіно немає.

×