На Лохвиччині автобусні рейси до всіх сіл району на кілька тижнів скасували — перевізники не хотіли возити пільговиків. Нині рух відновили. Ситуація з перевезенням пільговиків областю критична. Державної дотації підприємствам вистачає лише на пальне та зарплатню. Більшість працюють у збиток. В окремих районах пенсіонерів змушують платити за проїзд.
— За перевезення пільговиків дотації не отримали досі, — каже керівник підприємства, що займається перевезеннями пасажирів у Лохвицькому районі, Лариса Сиса. — А пенсіонери становлять половину пасажирів автобусів, що їздять у села. Нашому підприємству винні 31 тисячу гривень компенсації.
У Лохвицькому райвідділі праці та соцобслуговування населення зазначають, що компенсацію виплатили повністю. А витрати, які обрахували перевізники, не були передбачені в бюджеті. У цьогорічному районному бюджеті заклали більшу суму на компенсацію.
— АТП — на межі банкрутства, — говорить голова Кобеляцької райдержадміністрації Олег Решетило. — Депутати та уряд надали пільги мільйонам українців, а грошей, щоб їх забезпечити, немає.
За словами Решетила, проблема полягає також у тому, що обласна і столична влада віддали найприбутковіші пасажирські маршрути приватним перевізникам. Для АТП залишилося возити людей із сіл до райцентрів.
— У Кобеляцькому районі таких маршрутів з десяток. Прибуток від них символічний, — хитає головою посадовець. — Через це автопарк не може оновити технічну базу, платити податки, розрахуватися з працівниками.
На Миргородщині водії вимагають у пенсіонерів оплачувати проїзд.
— Учора прийшов до мене дідок з Комишні, — розповідає директор Миргородської автостанції 57-річний Олександр Коротун. — Каже, з нього шофер узяв гроші. А за законом, мусив везти безплатно.
Аби виїхати з Миргорода безкоштовно, пільговики беруть "нульові" квитки на автостанції.
— Торік перевезли 1339 пенсіонерів, — говорить Коротун. — Жодної копійки не компенсували.
У будень до райцентру добираємось попутками
Пенсіонери з Петрівців розповідають, раніше їздили безплатно. Тепер шофери вимагають оплату.
— Із січня люди переважно їздять за гроші. Пасажирів поменшало, солярка не відбивається. Зараз думаємо, щоб замість двох ходок зробити одну, — розказує водій маршрутного автобуса Миргород–Шарківщина Михайло Мірошниченко, 49 років.
На Миргородщині окремим перевізникам держава заборгувала за 2008 рік до 30 тис. грн дотації.
На Семенівщині на приміських маршрутах працюють два приватні перевізники — Руслан Заславський та Іван Матвієнко. Місцеве АТП 2006-го припинило існування, бо не отримувало компенсації за перевезення пільговиків.
— Здебільшого возимо пільговиків, — говорить Матвієнко. — Нам хоч і не дуже вигідно їх возити, та все ж не відмовляємося. Поки що плату не беремо.
Ольга Чебенко з Очеретуватого їздить до райцентру з сусідами автомобілем:
— В основному на ринок. Складаємося на бензин, за перевоз щось даєм та їдемо. У будень до райцентру добираємося попутками.
Торік для перевезення пільговиків Кременчук отримав 8 млн грн державної субвенції. Із перевізниками розрахувалися повністю. До пільгових категорій належать 65 тис. кременчужан. Це кожен другий, не враховуючи дітей.
— Цього року не надійшло жодної копійки, але пільговиків возимо. Приходять перевізники, скаржаться. Їм зараз складно — запчастини дорожчають, газ та дизпаливо також, — зауважує завідувач відділу транспорту та енергетики Кременчуцького міськвиконкому Володимир Кургаєв. — Субвенцію отримають тільки три підприємства — тролейбусне, автотранспортне номер 15307 та товариство МІС. Інші возять пільговиків за свій кошт.
У Гадячі торік продали пільгових квитків більш як на 50 тис. грн. Возять людей безплатно двічі на тиждень.
— У мене сьогодні льготний день, — говорить водій автобуса, що їде на Малі Будища. — Нещодавно рахували: за два рейси перевіз 200 пасажирів, а в касі трохи більше сотні гривень при ціні квитка гривня. Ось і маємо, що заправитися нічим за виручену готівку.
У місцевому автопарку кажуть, не виплачена зарплатня працівників за грудень. Борг за пальне — 60 тис. грн. Автобусне підприємство одержує з держбюджету по 50 тис. грн на місяць. За 2008-й виплатили дотацію в повному обсязі. На цей рік коштів не перерахували.
— У нас 15 маршрутів збиткових, прибуткові тільки п"ять, — зазначає директор Гадяцького автопарку Григорій Куць. — У кредит купили чотири автобуси. Тепер платити нічим. У районі 21 тисяча пільговиків. Із тих грошей, що дають, навіть в одну сторону до міста не доїхати. Ось би взяти та й залишити тільки прибуткові маршрути. У нас таке право є. Та людей жалко.
Понад 9 тис. жителів Великобагачанського району мають право їздити в транспорті за пільгами. Щомісяця кожному видають по 8 талонів на безплатний проїзд.
— Це дає змогу двічі на тиждень з будь-якого села з"їздити до райцентру й повернутися назад, — каже заступник начальника районного управління праці й соцзахисту населення Олег Разгуляєв, 48 років.
— Часто доводиться їздити до райцентру в лікарню, — каже 70-річний пенсіонер із села Остап"є Василь Даниленко. — Відстань в один бік становить 40 кілометрів. Білет стоїть 10 гривень. Мені ж — безкоштовно.
— Держава не розраховується за перевезення пільговиків. Виникають конфліктні ситуації, — каже губернатор Полтавщини Валерій Асадчев, 55 років. — Не розвивається сама галузь. Через брак коштів вона збиткова.
Багато автотранспортних підприємств зупиняються, їх працівникам не виплачують зарплатню.
— Проблему можна вирішити тільки через моніторизацію цієї пільги, — зауважує Асадчев. — Ми такий варіант давно пропонували на рівні держави. Потрібно дати людям реальні гроші, щоб вони використали їх за потребою. Нині є виплатні центри, перелік тих, хто потребує подібної допомоги. Людина сама вирішуватиме, їхати їй чи ні. Ми не можемо перевізників змусити возити людей безкоштовно, бо сама система перевезення пільговиків за гроші держбюджету неправильна. Ситуацію слід змінювати, але досі нічого не роблять. Усе залежить від рішення уряду.
7 
35413
Коментарі