16 вихованців Полтавської школи-інтернату для дітей-сиріт N2 імені Надії Крупської на осінніх канікулах жили в сім"ях американців із міста Солт-Лейк-Сіті. Поїздку організував міжнародний благодійний фонд "Співчуття".
8-річний Сергій Кулішенко з сестрою Альоною та братом Володимиром жили в родині американців Стіва та Шантел Пейдж. Подружжя має двох своїх дітей — сина й доньку.
— 23 жовтня мені виповнилося десять років. Уранці я спускаюся сходами з другого поверху, а на вікні в нашій їдальні висить великий плакат. На ньому українською написано: "З днем народження, Альоно!" — зі сльозами на очах пригадує Альона Кулішенко. — Тато з мамою (так дівчина називає американців. — "ГПУ") подарували мені м"які іграшки — котика й Шрека. Влаштували святковий обід. Я задмухувала десять свічок на яблучному торті. Його мама спекла на моє прохання.
— А мені найбільше запам"ятався Хелловін, — перебиває її брат Сергій. — Батьки нам купили костюми. Я був у чорній масці й чорному плащі. Ми ходили по домівках і казали: "Трік ор тріт!" — "Дайте щось або налякаємо!". І нам у торби клали цукерки й печиво. Це майже як українці на Різдво колядують. Хати там прикрашають гарбузами, скелетами, павутинням. Отак ідемо вулицею, а біля подвір"я руки й ноги стирчать.
Три попередні роки Кулішенки жили в італійських сім"ях. Там їм подарували мобільні телефони. Два-три рази на рік присилають бандеролі з подарунками. Діти вже знають десяток фраз італійською, спілкуються з "батьками" по телефону.
У США майже щодня всі вихованці інтернату збиралися та йшли на екскурсії до міста. Відвідували зоопарк, атракціони, ранчо, де каталися на конях.
— Мабуть, найбільше їм сподобалося плюхатися в басейні, — каже інспектор із охорони дитинства інтернату Ірина Зима, 50 років. Вона їздила з дітьми. — У ньому тепла вода розливається з фонтанів, з гірок і відер, що постійно крутяться.
15-річний Степан Волошин грав із американськими дітьми у футбол. Змагалися команди двох коледжів. Його команда перемогла з рахунком 15:3. Степан забив 5 голів.
— Мав грати племінник мого тата Лендон. Але він підвернув ногу, й батько мене запросив, — розповідає Степан. — Американці зовсім не вміють грати у футбол. А нас у інтернаті тренувала чемпіонка України з міні-футболу серед жінок Олександра Лясковська. Зараз вона грає за команду Росії.
— В Америці до нас кругом посміхалися і пропускали. А тут і штовхнуть, і нагрублять, — додає його друг Руслан Кондратенко, 14 років. — На вулицях у них жодного папірця. А ми стали автобусом у Пирятині, так там біля дороги повно сміття.
Старшокласників за кордон не возять. Для дітей після 14 років важко оформити візу.
— Буває, що деякі сім"ї не знаходять спільної мови з дитиною. Тоді фонд домовляється з іншими батьками. Всі наші діти з травмованою психікою. Не кожен може їх зрозуміти, — каже Зима.
2 
1
Коментарі