39-річного фокусника-ілюзіоніста Ільхама Керімова з Полтави запрошують виступати на весіллях, днях народження, корпоративних і приватних вечірках. Зустрічаємося в кафе "Чайний клуб".
Ільхам підходить, вітається і з ходу починає показувати фокуси. Дістає з кишені мого 3-річного сина Арсенія салатову стрічку. Дитина здивована, звідки вона взялася. Потім фокусник ховає її в кулак, просить малого подути на нього. Розтискає руку — стрічки в ній немає. Арсеній ошелешений.
— Діти завжди шоковані фокусами. На виступах будь-якого ілюзіоніста в людей повинні від подиву відкриватися роти, — каже Ільхам. — У мене всі номери розраховані на контакт із глядачами. Вони щось тримають, говорять магічні слова, тому їм цікаво.
Фокусами почав цікавитися ще в 10 років, ходив у гурток до відомого в радянські часи фокусника-ілюзіоніста Аріфа Гурбанова в школі азербайджанського міста Сумгаїт. У нього я побачив фокус зі звичайною монетою в 5 копійок. Ось дивіться— п"ять копійок. Якого року випуску? — питає.
Повторює маніпуляцію — і в руці купюри по 200 гривень
— 1998-го, — кажу.
— Подмухай на руку, — пропонує. — А ось і ні. Монета — 2008 року.
Показує п"ятак — справді написано "2008".
Навколо збираються офіціанти і зацікавлено спостерігають.
Ільхам знов підходить до Арсенія. Показує йому купюру в 2 грн. Затискає її в руці. Просить подмухати на неї. Розтискає — у ній уже купюри по 100 грн. Повторює маніпуляцію — і в руці купюри по 200 грн.
Як з Азербайджану потрапили в Полтаву?
— Вступив у Полтавське вище командне училище зв"язку. Мені служба подобалася, ставився до неї фанатично. Після закінчення училища півтора року відслужив зв"язківцем. Спочатку в Алма-Аті, потім перевівся у Львів. Але в ті часи був розвал системи, армії. Перспектив не було, була невизначеність, тому пішов з армії. Треба було утримувати сім"ю, тоді в нас із дружиною Аллою народився старший син Руслан. Поїхав виступати за кордон. У Польщі, Німеччині, Великобританії, Туреччині виступав на різних урочистостях.
Набір фокусника завжди з собою?
— Це не набір, але завжди маю речі, щоб показати фокуси. Постійно маю гральні карти. Фокусник має бути своєю людиною в будь-якій компанії і бути готовим до демонстрації трюків на прохання. Ось беру дві англійські шпильки. Вони завжди зі мною, з"явилися, як почав займатися фокусами. Їм уже 27 років. Вони звичайні, але бережу їх як зіницю ока. Ось дивіться.
Дає потримати хустину. З одного боку протикає її англійською шпилькою, закриває її і проводить з одного кінця хустини до другого. Шпилька ковзає по ній, але не рве.
— Магічне пересування, — коментує Ільхам. — Шпилька закрита і дірки немає.
Глядачі просять розкрити секрети?
— Повсякчас просять. Але я говорю: "Вибачте". Жоден фокусник не буде вчити сторонніх людей, тільки членів своєї сім"ї. Мої сини Руслан і Тимур уміють показувати деякі трюки і знають усі секрети моїх фокусів. Із ними я завжди раджуся, коли придумую нові номери.
Багато часу тренуєтеся?
— Цим треба жити, а не просто тренуватися. Фокуси — мистецтво, яке не можна зраджувати.
4 
1
Коментарі