На вівцефермі товариства "Воскобійники" в селі Дуб"янщина Зіньківського району доглядають баранів на клички Володимир та Віталій Клички. Два тижні тому від них народилося четверо ягнят.

Барани та вівці гуляють, жуючи сіно, за дерев"яною огорожею біля сараю ферми. Ягнята з вівцематками — в окремій загороді будівлі.

— Через місяць ми їх теж випустимо в стадо, — каже доглядач овець Віктор Хоменко, 42 роки. Бере на руки ягня. — Клички в нас найпродуктивніші. Віталій — вожак стада. Ото куди піде — всі за ним. А як яку ягничку пригледить — цілий день може за нею бігати й інших не підпускає. Буває, стукаються між собою лобами.

Віталієм на фермі назвали найбільшого барана. Він важить 120 кг. Його брат Володимир легший — до 110. Із ними товаришує і великий чорний баран — Тайсон. Вони постійно ходять разом.

Дуб"янська вівцеферма — наймолодша в області. Їй півроку. Всього в області їх 14. Тоді як свиноферм — 31, а молочно-товарних — 399.

— До дев"яностих років баранину й вовну приймали по всьому Радянському Союзу. А потім ферми потроху позакривали. Зараз важко найти покупців, розтикають те м"ясо, куди зможуть, — розповідає Володимир Кацай із обласного управління агропромислового розвитку.

У жовтні 2007-го на ферму в Дуб"янщині завезли 120 овець. Нині їх — 180.

— Баранина з початку року вдвічі піднялася в ціні. На ринках зараз беруть по тридцять гривень за кілограм тушки. Ми ведемо переговори з кількома столичними ресторанами, що готують шашлики з баранини, — говорить генеральний директор "Воскобійників", депутат облради 54-річний Валерій Капленко. — Шкіру здаватимемо Харківській швейній фабриці. Там із неї шиють кожухи.

— Люди в нас уже купили собі четверо ягнят — у середньому по 250 гривень за одне, — додає завідуючий тваринницьким відділом товариства Олег Жуган, 32 роки. — Десь через півтора року в нас буде до 500 голів.

На початку червня тварин стригтимуть.

— Вівці не линяють. Улітку в такій шубі спарилися б. А, не дай Боже попадуть під дощ — простудяться. Ми одразу їх заганяємо в сарай. Шерсть довго сохне, вона може всмоктати до 15 літрів води, — пояснює Жуган. — А так піде на шкарпетки.

1 травня цього року у "Воскобійниках" прибирали територію спортивного майданчика. Після роботи обідали шашликом зі свіжої баранини.

— Найголовніше, що мороки з вівцями небагато. Їдять силос, сіно, солому, зерно. Все самі вирощуємо. Взимку просимо в лісників соснових гілок — у хвої багато вітамінів. А на весну вона гіркне, — продовжує Олег. У сараї під стіною в коритцях лежать грудки солі, їх вівці гризуть. — Вичищаємо в них раз у рік. Вилами вигрібаємо настелену на підлозі солому й завозимо іншу. А в свиней чистимо транспортерами двічі на день.

Нині товариство шукає покупців для 30 баранів. Продаватимуть по 16 грн за 1 кг живої ваги тварини.

×