Перед школою 80% першокласників Полтавщини відвідували підготовчі курси. 5-річна школярка Аня Нестеренко з села Березняки Хорольського району 8 місяців готувалася до школи. Дівчинка читає по складах, уміє рахувати, знає багато віршів.
Нещодавно в Нестеренків народився син Роман. Тато, 27-річний Володимир Миколайович, працює в місцевому сільськогосподарському товаристві трактористом. Мати Ані Нестеренко 25-річна Тетяна Сергіївна почала займатися з донькою минулого літа. Купувала літературу, вивчали літери, цифри. Для занять на курсах вирізала з картону закладки для букваря. Паперові морквини й груші також використовували, коли навчала доньку додавати й віднімати.
Підготовчі курси в Березняках відвідували восьмеро дітей.
— Їм подобається навчатися, — розповідає вчителька молодших класів 47-річна Любов Феліпас, яка працювала з майбутніми першокласниками. — Вони всі здібні. От у Артьома Карагодіна дуже гарна пам"ять — батьки йому багато читали. Яна Кочура розумна — з нею займаються старші брат і сестра. Аня Нестеренко — старанна, перша майже з усіх предметів.
Двогодинні заняття відбувалися щосереди й щоп"ятниці. У дітей було три уроки у формі екскурсій, подорожей, фізкультхвилинки. Вивчали літери, малювали, складали аплікації, ліпили з пластиліну, рахували до десяти. Навчалися піднімати руку на уроках, здавати зошити на перевірку. Домашнім завданням було вивчити лічилку, скоромовку, віршик.
— Батьки охоче купують дітям казки, збірки віршиків, — продовжує Любов Василівна. — На дітей у них іноді бракує часу через роботу та велике господарство. А дитсадка в селі немає.
Любов Феліпас веде підготовчі курси безплатно. В інших селах, де працюють дитсадки, роботу з підготовки майбутніх учнів беруть на себе вихователі.
— Навчальна програма, навіть для першого класу, зараз дуже насичена, — додає заступник директора з навчально-виховної роботи школи в райцентрі Оржиця Тетяна Постол, 49 років. — Непідготовленій дитині дуже важко адаптуватися.
У приватному навчально-виховному комплексі "Паросток", що в Полтаві, працює школа-садок. Там до першого класу дитину готують із двох років. За день навчання батьки віддають 33 грн. За додаткову плату дитину підвозять додому.
У "Паростку" навчаються щодня з 8.00 до 18.00.
— Тричі на день їдять, є година сну, — каже заступник директора закладу Олена Логачова. — Ходять на прогулянки та екскурсії. Ми їх психологічно готуємо до школи. Торік Данило Сергієнко після такого курсу одразу пішов до другого класу.
Батьки можуть віддати дитину до розвиваючого центру "Вундер-чадо", що працює при "Паростку". За спеціальною програмою тут займаються кілька разів на тиждень. Для 5–6-річних працює студія підготовки до школи "Успішний учень". Вона складається з двох класних кімнат із одномісними партами, дошками, плакатами на стінах. В одній є фортепіано, іграшки, диван для відпочинку. В коридорі розвішені малюнки вихованців. У другій — експозиція з пізнавально-ігровими матеріалами для майбутніх першокласників.
— Ми пропонуємо батькам використовувати це для навчання дітей, — розповідає завуч Олена Говорова. — Краще хай вони складають "розумні" кубики, ніж просто бавляться іграшками. Читати ліпше "Азбуку з великими літерами", "Буквограй". "Буквар" вони і в школі побачать.
Данило Сергієнко одразу пішов до другого класу
За півторагодинне заняття в студії батьки платять 15 грн. Додатково пропонують заняття танцями, англійською, малюванням. Індивідуальні уроки вдвічі дорожчі.
— Заняття ми розпочинаємо зі спілкування дітей. Вони беруться за руки, вітаються, розповідають, що корисного зробили вдома, що бачили по телевізору, — каже Логачова.
Урок присвячують одній темі.
— Якщо дітей цікавить космос, ми вирізаємо планети з паперу, малюємо та рахуємо їх. Вчимо про них віршики, — додає завуч.
Маша Бортнік іде до першого класу школи N3 Полтави. Її мати працює економістом у приватній фірмі. До центру "Паросток" віддала доньку в півтора року. Останні три роки няня Алла Гладка возила дівчинку до "Вундер-чада". За рік за навчання мама заплатила 1,3 тис. грн.
— Їздили двічі на тиждень зранку. А коли Маша підросла, займалися ввечері по півтори години, — розповідає Алла Олександрівна. — Завжди чекала на дівчинку в коридорі. А якось напросилася на урок — стало цікаво. Я сорок років пропрацювала в дитсадку вихователькою. Була вражена тим, як вчителька переходила від математики до читання чи письма. Діти співали, танцювали, робили фізичні вправи. Раніше Маша "дряпала", як курка лапою. А тепер і пише акуратно, й читає англійською.
8 
35413
Коментарі