Анастасія Черевко хоче перепоховати німців

70-річна Анастасія Черевко із села Перегонівки Кобеляцького району пише листи до місцевої влади, аби та перепоховала чотирьох німецьких солдат з-під стін сільської церкви. Після перемоги радянських військ їх могили зрівняли із землею та закатали асфальтом.

— Може, хтось подумає — вижила бабка з ума на старості, — каже Анастасія Петрівна. — А воно все одно мені муляє. Вони, канєшно, й окупанти. Но всьо равно ж люди. Якось не по-християнськи виходить. Не можна ж машинами по могилах їздити. А як хресний хід, то й ми, люди, по костях ходимо. Це ж гріх. Хай би тих німчиків хтось викопав і вивіз. І їх упокоїть по-людськи нада.

У Кіровській сільраді кажуть, чули, що біля церкви є могили німецьких вояків. Документальних підтверджень тому не мають.

— А сільрада що, — стенає плечима сільський голова Павло Каблучко.— Грошей, щоб найняти якихось експертів, у нас немає. Самими розкопки вести чи в архівах сидіти — часу не вистачає.

У селі про те, як закопували німців, пам"ятає старожил 80-річний Іван Жила.

— Я хоть тоді й пацаном був, двєнадцать лєт, но помню все отлічно, — згадує чоловік. — Із-за тих німців чуть два рази не погіб. У 1941 году, як вони наступали, бой був за балкою. Я із сестрой єлі вспіли гусей у двір загнать. А тут снаряд у дворі як бахне. Нас у сіни волной воздушной і повкидало. А в 1943-му уже наші наступали. А в нас хата над кручею і з неї все видно. От німці в нас наблюдатєльний пункт зробили. Сидять, дивляться в бінокль. І тіки щось у рацію скажуть, як на другом березі Ворскли снаряди рваться починають. Побачили німці, що на березі коні пасуться. І послали нас, пацанів, їх ловить. А ми ж не знали, що там поле мінне. І пішли. А тут обстріл. Коні тікають. А ми не знаєм, шо дєлать. Снаряди рвуться. Осколки хурр-хурр, і на землю ляп-ляп-ляп. Потом німець на конє нас вивіз.

Пам"ятає Іван Жила й той день, коли німці привезли до церкви своїх убитих солдатів.

— Це було в началє сєнтября, — згадує старожил. — Я всьо відєл. Привезли вбитих на підводах після бою в балці. Закопали, далі салют і уєхалі. Ще одного позже похоронили на пилорамі, де січас контора. А наші як прийшлі — розгорнули могили.

Анастасія Черевко нині шукає вихід на Німеччину. Хоче писати туди листи. Каже, зрозуміла, що місцева влада німців не перепоховає.

— Може, приїдуть із Германії та заберуть своїх, — каже жінка.

×