Високі рейтинги Зеленського – це показник, що стара система рухається до банкрутства

 

Соціологічні опитування фіксують попит на нові імена в політиці. Перше місце у президентських рейтингах посідає "інший політик", стверджують політологи. Тобто існує потреба у людях з-поза системи.

Коли українців під час опитувань просили назвати прізвище нового лідера, виокремилося 3 імен: фронтмен гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук, лідер партії "Слуга народу" Володимир Зеленський, позафракційний народний депутат Євгеній Мураєв. Хоч останнього нещодавно визнали найнепродуктивнішим парламентарієм – за майже 5 років жодного ухваленого законопроекту.

Ситуацію з президентськими перегонами в Україні можна частково порівняти з минулорічними виборами у Франції, насамперед, через схожість політичного позиціонування "старого" та "нового".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Суспільство чекає чогось справді іншого

"Після Майдану в Україні з'явилися нові обличчя, але вони не проявилися як політики, - каже політолог Володимир Фесенко. - Немає харизматичних лідерів. Криза політичного лідерства – не тільки українська проблема, її переживають багато держав – від Ізраїлю до європейських країн, і навіть США. Перемога Трампа – її прояв".

В ідеалі виборці прагнуть отримати кандидата:

- позасистемного;

- нове обличчя;

- без негативної біографії (перш за все, без корупційних скандалів та олігархічної залежності);

- Із конкретними принципами, що відповідають на основні запити населення;

- із системою цінностей та ідеологією.

Якщо хоча б 4 із цих 5 пунктів знайдуть своє відображення в одному кандидаті, він може отримати щонайменше десяту частину від усіх потенційних виборців в Україні. Додавши до цього зрозумілі ціннісні орієнтири та ефективну передвиборчу кампанію, такий кандидат може прямо конкурувати з лідерами нинішніх соціологічних опитувань.

"Крім запиту на нові обличчя, є запит на інакші обличчя та політичні сили. Вони мусять у чомусь докорінно відрізнятися. Тому і Вакарчук, і Зеленський мають перспективи. Що й відображається у рейтингах", – запевняє політолог Валентин Гладких.

Слушну думку висловив Володимир Фесенко: лідер має специфічні особисті якості.

"13 років тому новим обличчям у політиці був Анатолій Гриценко. Він позиціонує себе як чесну людину. І це так – корупційних скандалів за ним немає. Для порівняння – Олексій Навальний у Росії. Неоднозначна постать. Але за короткий час зміг створити потужну мережу осередків своєї організації, виводить людей на вулицю. Гриценко чомусь не зміг цього зробити, хоча в політиці давно. Це дивує. Замало заявити про себе. Якщо ти маєш якості лідера, зможеш реалізуватися".

Факт появи артистів у рейтингах непокоїть обивателя. А чому співак чи актор, який іде в політику, це погано? На питання, зазвичай, відповідають типово:

- у них немає програми, ідеології, політичних орієнтирів;

- у них немає команди;

- у них немає досвіду в політиці, це все одно що довірити акторові робити хірургічну операцію або пілотувати літак.

Та всі пункти розбиваються об українську реальність.

 

"Я давно міркую над природою сучасної політики і політиків. І не можу не відзначити, що вони, значною мірою, ближчі не до класичного розуміння політики як регуляції суспільства, а до шоубізу, – каже політолог Петро Олещук. – Чому в нас такі популярні політичні ток-шоу? Як показує досвід, їх дивляться не заради глибоких політичних ідей. Їхніх учасників сприймають як шоуменів, які повинні розважати. Сказати різке слівце. "Зробити" опонента. Покричати. Ну і непогано, якщо хтось на когось кинеться з кулаками. Те саме стосується й інших сфер суспільного життя. "Чиста" політика – нецікава. Вона нудна. Політичний шоубіз – це те, що для більшості громадян і є справжньою політикою".

А у професійних політиків справді є команди однодумців? Далеко ходити не треба: візьмемо переможця минулих парламентських виборів – "Народний фронт". Чи багато там давніх ідеологічних соратників Арсенія Яценюка?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історії 6 артистів, які успішно управляли містами, регіонами і країнами

Розглянемо першу десятку виборчого списку. Під наше визначення підпадає хіба що Лілія Гриневич. 4 депутатів до виборів не мали політичного досвіду: журналісти Тетяна Чорновол і Вікторія Сюмар, а також комбати-добровольці Андрій Тетерук і Юрій Береза. 3 "фронтовиків", навпаки, в останні роки мали багатий політичний досвід. Читай – переходили з партії в партію. Це Андрій Парубій, В'ячеслав Кириленко, Арсен Аваков. Іще один депутат, Олександр Турчинов, партії не міняв, але довгі роки був "правою рукою" Юлії Тимошенко. В інших політсилах ситуація не краща. Той же "Блок Петра Порошенка" формувався ситуативно під вибори-2014.

"Наша головна проблема – це відсутність партій у їхньому звичному розумінні. Як інституцій, які відповідають за зв'язок між політикою та громадянським суспільством. А найголовніше – за рекрутування нових лідерів. Цю функцію партії не виконують, бо вони, по суті, партіями не є, – пояснює Олещук. – Це лідерські проекти. А якщо партія побудована навколо лідера, то нового там ніколи не буде. Там, де існують нормальні партійні структури, такого не буває. Анґела Меркель пішла з посади голови партії ХДС, одразу обрали наступницю. Партія не розпадається".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Люди не дебіли": експерти та блогери зробили прогнози щодо перспектив Порошенка на виборах президента

 

Високі рейтинги Зеленського та Вакарчука повинні насторожити нинішню політичну еліту. Це показник того, що стара система впевнено рухається до банкрутства, оскільки проблеми країни не вирішуються. І довіра людей до них падає. Більш як 40% виборців шукатимуть альтернативу старим політикам серед нових облич. А 40-45% вважають, що то не проблема, коли "нове обличчя" не матиме досвіду роботи у вищих ешелонах влади.

"Зрештою, будь-який політичний лідер не є месією, – продовжує Олещук. – Зеленський не тільки комік. Він менеджер та організатор, побудував бізнес-імперію навколо своїх гумористичних проектів. Тобто досвід управлінця в нього є. Ми не знаємо, наскільки він може бути застосований у політиці. Але потенційно я не бачу перешкод. У нас державу очолювали люди, набагато гірше підготовлені для вирішення відповідних завдань".

Крім того, Зеленський для багатьох українців асоціюється з образом його героя із серіалу "Слуга народу". Президент Голобородько, попри відсутність політичного досвіду і помилки, все ж прагне служити інтересам людей.

Не зайве буде нагадати світовий досвід у цьому питанні. Італійський політик "Беппе" Грілло колись був коміком, а на виборах його протестний рух "П'ять зірок" пройшов до парламенту з 25%. Жартував собі, жартував. І дожартувався до однієї з найпотужніших політичних сил в країні. Тож і до рейтингів Зеленського та Вакарчука треба ставитися серйозно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Старт президентської гонки: хто і як може поборотися за "невизначених"

А щодо досвіду в українській політиці – це, в кращому разі, досвід корупції, зради, брехні і кон'юнктурних рішень. У гіршому – досвід радянського управління. Про це говорять і експерти, і самі політики.

"Останні 15 років ми застрягли у виборі між "дітьми Кучми" – Ющенком, Януковичем, Порошенком і Тимошенко, – каже історик Ярослав Грицак. – Усі вони починали кар'єру за часів Леоніда Кучми, що наклало відбиток на їхнє мислення і дії. Тому наше суперзавдання – зробити так, щоб ці вибори стали для них останніми".

Утім, за даними соціологів, вже 2019-го нові обличчя можуть скласти серйозну конкуренцію старим політикам.

"Уже декілька місяців поспіль у Володимира Зеленського спостерігається позитивна динаміка, і він вийшов на друге місце у рейтингу. Це спричинить атаки проти нього з боку інших фаворитів. Тому що він став серйозним викликом не тільки для Петра Порошенка, а й потенційно для Юлії Тимошенко, якщо говорити про другий тур. Думаю, Юлія Володимирівна більше хотіла б бачити в другому турі Петра Олексійовича чи Юрія Бойка", – підкреслює Володимир Фесенко.

×